Комунікативні стратегії в девіантній комунікації (на прикладі українськомовних медіа)

Abstract

Досліджено ситуацію мовного протистояння з точки зору використання провідних комунікативних стратегій. Запропоновано дефініції термінів «девіантна комунікація» й «стратегія», що є найбільш прийнятними в контексті агресивного спілкування в інтернет-просторі. Визначено провідні стратегії, до яких звертаються мовні агресори: провокація, дискредитація, образа. У межах стратегії дискредитації визначено тактики дискримінації, спаплюження, ураження й приниження. Зроблено припущення, що існування третього компонента комунікації – «мовчазного спостерігача» – є однією з основних умов втілення девіантної комунікації. Наголошено, що оцінний компонент становить комунікативну основу агресивного мовлення, що змушує звертатися до аксіологічного компонента в імпліцитній чи неприхованій формі. Повноцінне покваліфікування мовної стратегії залежить від того, яку відповідь у ситуації спілкування дає дискримінована особистість.The article attempts to investigate the situation of linguistic confrontation in terms of using leading communicative strategies. Definitions of “deviant communication” and “strategy” are proposed, which are most acceptable in the context of aggressive communication in the Internet space. The leading strategies are determined to which language aggressors are addressed: provocation, discrediting, insult. Within the strategy of discredit, the tactics of discrimination, affliction, damage and humiliation are determined. It is assumed that the existence of a third component of communication – a “silent observer” – is one of the basic conditions for the implementation of deviant communication. An important conclusion is that the estimated component is the communicative basis of aggressive broadcasting, which forces access to the axiological component in an implicit or non-uniform form. The full-fledged questioning of a language strategy depends on which response in a situation of communication gives a discriminated person.Исследована ситуация языкового противостояния с точки зрения использования ведущих коммуникативных стратегий. Предложены определения терминов «девиантная коммуникация» и «стратегия», которые наиболее приемлемы в контексте агрессивного общения в интернет-пространстве. Определены ведущие стратегии, к которым обращаются речевые агрессоры: провокация, дискредитация, оскорбление. В рамках стратегии дискредитации определены тактики дискриминации, осквернения, поражения и унижения. Предполагается, что существование третьего компонента коммуникации – «молчаливого наблюдателя» – является одним из основных условий воплощения девиантной коммуникации. Отмечено, что оценочный компонент составляет коммуникативную основу агрессивной речи, заставляющей обращаться к аксиологическому компоненту в имплицитной или нескрываемой форме. Полноценное квалифицирование языковой стратегии зависит от того, какой ответ в ситуации общения дает дискриминированная личность.