Роль міліції УРСР у протидії злочинності в кінці 1960-х рр.

Abstract

Упродовж 1967–1968 рр. злочинність у республіці залишалася на доволі високому рівні, але й протидія їй з боку органів міліції посилювалася та вдосконалювалася. Актуальною проблемою була боротьба з хуліганством. У цей період фіксувалися випадки зухвалих нападів злочинців на чергові наряди міліції. У Міністерстві охорони громадського порядку УРСР були систематизовані дані щодо цих випадків, за допомогою чого було виявлено, що в низці випадків не була забезпечена надійна охорона приміщень органів та підрозділів міліції. Економічна злочинність у 1960-х рр. у республіці набула значних масштабів, що було зумовлено розкраданням державної та кооперативної власності, спекуляцією, хабарництвом, незаконними валютними операціями. Небезпека злочинів у сфері господарської діяльності полягала в тому, що вони зазвичай були пов’язані зі створенням злочинних груп, інколи великих і розгалужених. Такий спосіб учинення розкрадань і хабарництва сприяв ретельному маскуванню злочинів. Водночас багатьох осіб, які вчинили злочини у цій сфері, було викрито та притягнуто до кримінальної відповідальності завдяки діяльності органів міліції. Проте ще недостатньо ефективно для цього використовувалася агентура, оперативні обліки, можливості криміналістики, діяльність дільничних уповноважених, інших служб міліції та громадськості. У цей період поширеним недоліком у діяльності міліції була недостатня робота з офіційного попередження правопорушників. Перехід трудового населення в містах на роботу з двома вихідними днями дещо ускладнив роботу міліції, збільшив її обсяг, але не всі органи міліції змогли швидко пристосуватися до боротьби зі злочинністю в цих умовах. Деякі начальники управлінь охорони громадського порядку послабили увагу до роботи карного розшуку, на недоліки своєчасно та гостро не реагували, поверхово керували роботою органів міліції щодо боротьби з кримінальною злочинністю.In 1967–1968, the level of crime in the republic continued to be quite high, but the militia’s response to it was strengthened and improved. The fight against hooliganism remained a topical issue. At this time, there were cases of brazen attacks by criminals on militia patrols. The Ministry of Public Order Protection of the Ukrainian SSR systematised data on these cases, which revealed that in a number of places, there was no reliable security for the premises where militia bodies and units were located. In the 1960s, economic crime in the republic became widespread. It was associated with the theft of state and cooperative property, speculation, bribery, and illegal currency transactions. The danger of crimes committed in the sphere of economic activity was that they were usually associated with the creation of criminal groups, sometimes large and extensive. This method of committing embezzlement and bribery provided a good disguise for the crimes. At the same time, many of the perpetrators of crimes in this area were identified and brought to justice through the activities of the militia. However, the use of intelligence, operational records, forensic capabilities, and the activities of district commissioners, other militia services and the public were not yet sufficiently effective. In these years, a common shortcoming in militia activities was the lack of official warning of offenders. The transition of the working population in cities to two-day work made militia work somewhat more difficult and increased its volume, but not all militia bodies were able to quickly adapt to fighting crime in these conditions. Some heads of public order departments neglected the work of the criminal investigation department, failed to respond to shortcomings in a timely and sharp manner, and superficially managed the work of police agencies in combating criminal activity.