Вплив поширення штучного інтелекту на реалізацію права на достатній рівень життя

Abstract

Статтю присвячено комплексному осмисленню впливу дифузії технологій штучного інтелекту на канали трансмісії продуктивності в доходи домогосподарств і, як наслідок, можливість реалізації права людини на гідний рівень життя. Метою дослідження є вивчення проблематики розроблення аналітичної рамки, що інтегрує дефініційно-правові засади регулювання штучного інтелекту, конкретні емпіричні індикатори рівня напруженості ринку праці та політико-економічні шляхи соціально-справедливої конверсії технологічних дивідендів у покращення умов і оплати праці. У методологічному вимірі використано поєднання доктринального аналізу правничих дефініцій, професійно специфічного підходу, а також таксономії секторної ШІ-інтенсивності (Організація економічного співробітництва та розвитку) та триангуляції офіційних статистичних даних із кількох технологічно розвинених регіонів (Бюро статистики праці США, Євростат, Статистична служба Канади) з галузевими оглядами (Організація економічного співробітництва та розвитку, McKinsey). За результатами дослідження було зроблено низку висновків: постпандемічне «охолодження» кількості вакансій у США, ЄС і Канаді здебільшого має циклічний характер. Водночас специфічний сигнал штучного інтелекту проявляється у внутрішній рекомпозиції попиту – рутинні завдання витісняються позиціями з високою людино-машинною комплементарністю; абсолютна автоматизація чинить тиск на трудову частку, однак відновлювальні застосування штучного інтелекту мають потенціал до генерації подвійного соціального дивіденду за умов комплементарних інвестицій у навчання та навички персоналу; легітимність застосування штучного інтелекту у сферах діяльності з високим рівнем ризику та відповідальності (медицина, правосуддя, оборона) прямо залежить від пояснюваності штучного інтелекту, надійної підзвітності та імплементації стандартів «людина в контурі». Наукова новизна полягає у визначенні переваг ризик-орієнтованої моделі регулювання (дозвільний коридор з операційними критеріями визначення ризиків і загроз) та в поєднанні захисту прав людини з ринковими індикаторами: експозицією завдань вакансій, динамікою кривої Беверіджа, а також часткою ШІ-ад’єнтних ролей. Практичне значення полягає в каліброваному соціальному міксі: застосуванні універсального базового доходу як базового механізму безпеки, таргетованих субсидій на зайнятість, а в разі масового поширення штучного інтелекту до критичних меж – у запровадженні програм гарантованого працевлаштування.This article is devoted to a comprehensive understanding of the impact of artificial intelligence technology diffusion on the transmission channels of productivity into household income and, as a result, the possibility of realising the human right to an adequate standard of living. The aim of the study is to examine the issues involved in developing an analytical framework that integrates the definitional and legal foundations for regulating artificial intelligence, specific empirical indicators of labour market tension, and political and economic pathways for the socially just conversion of technological dividends into improved working conditions and wages. The methodology combines a doctrinal analysis of legal definitions, a professionally specific approach, as well as a taxonomy of sectoral AI intensity (Organisation for Economic Cooperation and Development) and triangulation of official statistical data from several technologically developed regions (US Bureau of Labour Statistics, Eurostat, Statistics Canada) with industry reviews (Organisation for Economic Co-operation and Development, McKinsey). The study concluded that the post-pandemic “cooling” of job vacancies in the US, EU and Canada is largely cyclical. At the same time, a specific signal of artificial intelligence is manifested in the internal recomposition of demand – routine tasks are being replaced by positions with high human-machine complementarity. At the same time, a specific signal from artificial intelligence is manifested in the internal recomposition of demand – routine tasks are being replaced by positions with high human-machine complementarity; absolute automation puts pressure on the labour share, but regenerative applications of artificial intelligence have the potential to generate a double social dividend with complementary investments in training and staff skills; The legitimacy of using artificial intelligence in high-risk and high-responsibility areas (medicine, justice, defence) directly depends on the explainability of artificial intelligence, reliable accountability, and the implementation of ‘human in the loop’ standards. The scientific novelty lies in identifying the advantages of a risk-based regulatory model (a permissive corridor with operational criteria for identifying risks and threats) and in combining human rights protection with market indicators: job exposure, Beveridge curve dynamics, and the share of AI-adjacent roles. The practical significance lies in a calibrated social mix: the application of a universal basic income as a basic security mechanism, targeted employment subsidies, and, in the event of the widespread use of artificial intelligence to critical levels, the introduction of guaranteed employment programmes.