Мовні засоби реалізації девіантної комунікації в українськомовному медіадискурсі : автореферат дисертації

Abstract

Робота присвячена дослідженню мовних засобів реалізації комунікативних стратегій і тактик у девіантній комунікації в українськомовних текстах, репрезентованих у медіадискурсі. Описано ознаки медіадискурсу в контексті проблеми девіантного спілкування. З’ясовано основні підходи до вивчення девіантної комунікації. Запропоновано визначення девіантної комунікації та встановлено її складники. Окреслено риси комунікативної девіантної особистості, що виявляє себе як девіант. Акцентовано на родовидових зв’язках понять «мовна особистість» і «комунікативна особистість». Схарактеризовано специфічні стратегії і тактики, які використовують у девіантній комунікації, та описано засоби їх реалізації на всіх мовних рівнях (лексико-семантичному, словотвірному, граматичному, графічному). Провідними стратегіями девіантної комунікації є агресія, конфронтація, дискредитація, звинувачення. Існування третього компонента комунікації – «мовчазного спостерігача» – розглянуто як головну умову втілення девіантної комунікації. Доведено, що основними тактиками реалізації стратегій девіантної комунікації є тролінг і хейтинг. Виокремлено іронію як один зі способів вияву девіантної комунікації. Описано комунікативні типажі хама і заздрісника за специфікою їхньої комунікативної діяльності. Проаналізовано асоціативні поля «тролінг», «хейтинг», «булінг», «кібербулінг»: визначено слова-асоціати, що належать до ядра й периферії відповідних полів. У соціолінгвістичному експерименті описано результати анкетування. Виявлено реакції респондентів щодо різних ситуацій девіантної комунікації. Досліджено структуру студійованих девіантних комунікацій: денотативний; мотиваційний (інтенціональний); іллокутивний; адресантний (я-аспект); адресатний (інтерперсональний); контекстний; ситуативний; мовний аспекти. Окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язаних із проблемами розроблення експериментальних методик вивчення ситуації девіантної комунікації і тактик протидії мовному девіантові.

The work is devoted to the study of linguistic means of implementation of communicative strategies and tactics in deviant communication in Ukrainian texts represented in media discourse. In the theoretical part, attention is paid to defining the features of discourse and media discourse in the context of the problem of deviant communication. The main approaches in the study of deviant communication are clarified. The definition of deviant communication is proposed and its components are established. The features of a communicative deviant personality, who manifests itself as a deviant, are described. Emphasis is placed on two approaches to the qualification of the concepts a «linguistic personality» and a «communicative personality». In the practical part of the work, the specific strategies and tactics used in such forms of communication are defined and characterized, and the means of their implementation at all language levels (lexical-semantic, lexical-word-forming, grammatical, graphic, syntactic) are described. The leading strategies of the deviant communication are aggression, confrontation, discrediting and accusations. The existence of the third component of the communication («silent observer») is considered as the main condition for the implementation of the deviant communication. It has been proven that the main tactics of the deviant communication strategies are trolling and hating. Irony is singled out as one of the ways of a revealing deviant communication in the Ukrainian media discourse. The communicative types of a rugneck and a envier are characterized according to the specifics of their communicative activity. In the experimental section, the associative fields such as «trolling», «hating», «bullying», «cyberbullying» were analyzed: the associated words belonging to the core and periphery of the respective fields were determined. The results of the questionnaire are described in the sociolinguistical experiment. The reactions of the respondents to the various situations of the deviant communication were revealed. The structure of the resurched deviant communication was studied: denotative; motivational (intentional); illocutionary (illocutive force of expression); addressee (I-aspect); addressee (interpersonal); contextual; situational; linguistic aspects. The prospects for further research related to the problems of the developing experimental methods for studying the situation of the deviant communication and tactics of resistance to a linguistic deviant are outlined, with the aim of expanding the legislative framework of Ukraine regarding this phenomenon.