Травма війни в сучасній українській літературі

Abstract

Стаття присвячена розгляду літературознавчої інтерпретації російсько-української війни, відтвореної в авторських текстах останніх років. З огляду на те, що воєнні дії ще тривають, змінюється й досвід цієї війни її учасниками, спостерігачами, а також трактування цього воєнного досвіду. Фундаментальна проблема глобального, національного українського та індивідуального вимірів російсько-української війни знайшли й продовжують знаходити своє відображення у творах мистецтва, що свідчить про динамічний процес культурної рефлексії від травми війни. У статті зосереджено увагу на особливостях еволюції літературної рецепції такої історичної події, як російсько-українська війна, на її розумінні крізь призму пам’яті минулого, культури та суспільно-політичних реалій. Автори статті виокремлюють два найбільш виразних етапи культурної рецепції війни: колективний вимір війни та індивідуальний вимір війни. Важливим є акцент на травматичному досвіді як персонажів ветеранської прози, так і українського суспільства загалом. У статті здійснено спробу простежити, як відображується війна в мистецтві, зокрема у літературі. Автори доходять висновку, що спочатку війна сприймалася як наслідок конфлікту посттоталітарної пам’яті в українській культурі, згодом як суспільна національна травма і, зрештою, як індивідуальна травма на рівні окремої долі та досвіду, яка реалізується у ветеранській прозі, на якій зосереджено основну увагу в цій розвідці. У статті зазначається, що причини появи ветеранської прози, яка належить до індивідуального виміру війни, полягають скоріше у потребі рефлексії, ніж у бажанні написати художній твір. На думку авторів статті, саме тому багато творів не є в повній мірі художніми, дуже близькі до документальних, а їхній жанровий акцент схожий на щоденники або мемуари.

The article is devoted to the literary interpretation of the Russian-Ukrainian war, reproduced in the author's texts of recent years. Given that the hostilities are still ongoing, the experience of this war by its participants and observers is changing, as well as the interpretation of this war experience. The fundamental problem of the global, national Ukrainian, and individual dimensions of the Russian-Ukrainian war have been and continue to be reflected in works of art, which indicates a dynamic process of cultural reflection on the trauma of war. The article focuses on the peculiarities of the evolution of the literary reception of such a historical event as the Russian-Ukrainian war, its understanding through the prism of past memory, culture, and socio-political realities. The authors of the article distinguish two most distinctive stages of the cultural reception of the war: the collective dimension of the war and the individual dimension of the war. It is important to emphasize the traumatic experience of both the characters of veteran prose and Ukrainian society as a whole. The article attempts to trace how the war is reflected in art, particularly in literature. The authors conclude that the war was initially presented as a consequence of the conflict of post-totalitarian memory in Ukrainian culture, then as a social national trauma, and finally as an individual trauma at the level of individual fate and experience, which is realized in veteran prose, which is the focus of this study. The article notes that the reasons for the emergence of veteran prose that belongs to the individual dimension of war are more likely to be the need for reflection than the desire to write a work of fiction. According to the authors of the article, this is why many works are not fully fictional, they are very close to documentary, and their genre emphasis is similar to diaries or memoirs.

Статья посвящена рассмотрению литературоведческой интерпретации русско-украинской войны, воспроизведенной в авторских текстах последних лет. Учитывая, что военные действия еще продолжаются, изменяется опыт этой войны ее участниками, наблюдателями, а также трактовка этого военного опыта. Фундаментальная проблема глобального, национального и индивидуального измерений русско-украинской войны нашли и продолжают находить свое отражение в произведениях искусства, что свидетельствует о динамичном процессе культурной рефлексии от травмы войны. В статье сосредоточено внимание на особенностях эволюции литературной рецепции такого исторического события, как русско-украинская война, ее понимании сквозь призму памяти прошлого, культуры и общественно-политических реалий. Авторы статьи выделяют два наиболее выразительных этапа культурной рецепции войны: коллективное измерение войны и индивидуальное измерение войны. Важен акцент на травматическом опыте как персонажей ветеранской прозы, так и украинского общества в целом. В статье предпринята попытка проследить, как отражается война в искусстве, в частности в литературе. Авторы приходят к выводу, что сначала война воспринималась как следствие конфликта посттоталитарной памяти в украинской культуре, впоследствии как общественная национальная травма и, наконец, как индивидуальная травма на уровне отдельной судьбы и опыта, реализуемая в ветеранской прозе, на которой сосредоточено основное внимание в этой разведке. В статье отмечается, что причины появления ветеранской прозы, относящейся к индивидуальному измерению войны, состоят скорее в необходимости рефлексии, чем в желании написать художественное произведение. По мнению авторов статьи, именно поэтому многие произведения не в полной мере художественны, очень близки к документальным, а их жанровый акцент похож на дневники или мемуары.