Психологічні виклики та адаптація працівників Національної поліції України в умовах військового стану

Abstract

З початком повномасштабної війни в Україні працівники Національної поліції зіткнулися з новими викликами, що кардинально змінили характер їхньої роботи. Військовий стан вимагає від поліцейських не лише виконання традиційних службових обов’язків, але й активної участі в забезпеченні безпеки громадян у зоні бойових дій, евакуації населення, координації гуманітарної допомоги та протидії диверсійно-розвідувальним групам. Ці нові обов’язки супроводжуються підвищеним рівнем стресу, фізичними навантаженнями, постійним ризиком для життя та складнощами в емоційній адаптації до екстремальних умов. Основними психологічними викликами є хронічний стрес, страх перед небезпекою, вигоряння, а також емоційна виснаженість через постійне перебування у кризових ситуаціях. Багато працівників стикаються з почуттям провини через невдалі операції або неможливість захистити всіх громадян. Ці проблеми поглиблюються нестачею часу для відпочинку, сімейної підтримки та психологічної реабілітації. Особливого значення набуває здатність поліцейських адаптуватися до умов війни, зберігаючи професіоналізм та емоційну стійкість. Адаптація включає низку заходів, спрямованих на зміцнення психологічної резистентності: регулярну психологічну підтримку, тренінги зі стрес-менеджменту, створення умов для відновлення після виконання складних завдань. Важливим є також забезпечення командної взаємодії та підтримки серед колег, адже колективна згуртованість допомагає зменшити рівень тривоги і сприяє ефективному виконанню завдань. Для покращення психологічного стану необхідно впроваджувати сучасні програми реабілітації, які враховують специфіку роботи в умовах військового стану. Актуальність дослідження психологічних викликів і шляхів адаптації працівників Національної поліції визначається їхньою ключовою роллю в забезпеченні громадської безпеки та підтримці правопорядку в умовах військових дій. Окреслення ефективних механізмів психологічної підтримки сприятиме не лише збереженню життєздатності особового складу, але й підвищенню їхньої професійної ефективності.With the onset of the full-scale war in Ukraine, employees of the National Police have faced new challenges that have drastically altered the nature of their work. Martial law requires police officers not only to perform their traditional duties but also to actively participate in ensuring the safety of citizens in combat zones, evacuating the population, coordinating humanitarian aid, and countering sabotage and reconnaissance groups. These new responsibilities are accompanied by increased levels of stress, physical exhaustion, constant life-threatening risks, and difficulties in emotional adaptation to extreme conditions. The primary psychological challenges include chronic stress, fear of danger, burnout, and emotional exhaustion due to constant exposure to crisis situations. Many officers experience feelings of guilt over failed operations or the inability to protect all citizens. These issues are exacerbated by the lack of time for rest, family support, and psychological rehabilitation. The ability of police officers to adapt to wartime conditions while maintaining professionalism and emotional resilience is of paramount importance. Adaptation involves a series of measures aimed at strengthening psychological resilience: regular psychological support, stress management training, and creating conditions for recovery after completing complex tasks. Equally important is fostering teamwork and mutual support among colleagues, as collective cohesion reduces anxiety levels and contributes to the effective execution of duties. To improve psychological well-being, modern rehabilitation programs tailored to the specifics of work during martial law must be implemented. The relevance of studying the psychological challenges and adaptation strategies of National Police officers is determined by their critical role in ensuring public safety and maintaining law and order during military operations. Identifying effective mechanisms for psychological support will not only preserve the vitality of the personnel but also enhance their professional efficiency.