Єдність і диференціація правового регулювання реалізації права на працю окремих категорій працівників

Abstract

Наголошено на тому, що належне реформування трудового законодавства, про нагальність якого вже не один рік точаться дискусії у наукових, політичних і професійних спільнотах, неможливе без встановлення чітких та надійних гарантій рівного доступу до праці, ефективного забезпечення захищеності працівників, незалежно від особливостей останніх та специфіки їх трудової діяльності. Саме тому таким важливим і актуальним є продовження наукового дослідження проблематики єдності та диференціації правового регулювання реалізації права на працю окремих категорій працівників, що дасть змогу сформувати якісне теоретичне підґрунтя для ефективного реформування й удосконалення законодавчої регламентації відносин найманої праці за участю означених працівників. Акцентовано увагу, що єдність і диференціація є одним з основних галузевих принципів правового регулювання трудових відносин. Розглянуто сутнісний зміст і значення єдності та диференціації правового регулювання. Звернено увагу на підстави, що зумовлюють застосування диференціації правового регулювання. Розглянуто зміст поняття «окремі категорії працівників». Окреслено роль і значення застосування принципу єдності та диференціації під час правового врегулювання реалізації права на працю окремих категорій найманих працівників

It has been proven that labour relations are a legal relationship between an employer and an employee, which is established on a voluntary basis with regard to the use by the former (i.e., the employer) of the latter’s (i.e., the employee’s) ability to work and is expressed in mutual rights and obligations. It has been noted that in order for legal regulation to be fair, effective and appropriate, it should be based on a number of principles which determine the key priorities and vectors of legal regulation. To a large extent, the principles ensure the unity and integrity of the legal system and the legal regulation mechanism. An emphasis is placed on the fact that certain categories of employees are employees for whom the current legislation, due to their physiological and social (including professional) properties (characteristics, signs, traits), provides for additional guarantees and/or benefits, some other advantages in working conditions compared to ordinary employees, and in some cases, increased requirements for their responsibility. It has been generalised that the application of the principle of unity and differentiation in the legal regulation of the implementation of the right to work in certain categories of employees is a prerequisite for unimpeded access and inclusion of persons with certain specific physiological and/or social traits considered to be legally significant into the common legal space within which relations on the use of hired labour arise, develop, change and terminate. It has been noted that the unity of legal regulation ensures a non-discriminatory approach to providing different individuals with the opportunity to realise their abilities and capacity to work through the conclusion of an employment contract. In turn, the differentiation of legal regulation allows taking into account the specific features of these employees and providing them with fair working conditions and adequate protection in accordance with their capabilities and needs due to these features.

Акцентировано внимание, что единство и дифференциация являются одним из основных отраслевых принципов правового регулирования трудовых отношений. Рассмотрены сущностное содержание и значение единства и дифференциации правового регулирования. Обращено внимание на основания, обусловливающие применение дифференциации правового регулирования. Рассмотрено содержание понятия «отдельные категории работников». Обозначены роль и значение применения принципа единства и дифференциации при правовом урегулировании реализации права на труд отдельных категорий наемных работников.