Комунікативна компетентність, як один з видів особистісної компетентності

Abstract

Зазначено, що комунікативна компетентність – це система внутрішніх ресурсів ефективної взаємодії: позиції спілкування, ролей, стереотипів, установок, знань, умінь, навичок. Крім особистісних особливостей, до комунікативної компетентності входять особливості пізнавальних процесів й емоційної сфери. В цілому комунікативна компетентність пов’язана з адекватним використанням усієї палітри можливостей. Аналіз комунікативної компетентності особистості дозволяє виявити проблеми обґрунтування критеріїв ефективного спілкування і адекватної відповідності форм спілкування і ситуацій спілкування. У процесі становлення особистості розвиток комунікативної компетентності має декілька джерел: ідентифікація з дорослими, засвоєння культурної спадщини, спостереження за поведінкою інших людей, програвання в уяві комунікативних ситуацій. Сучасний стан суспільних процесів дозволяє констатувати той факт, що природне формування комунікативної компетентності не відповідає вимогам соціальної дійсності.

It is indicated that communicative competence is a system of internal resources for effective interaction: positions of communication, roles, stereotypes, attitudes, knowledge, skills. In addition to personal characteristics, communicative competence includes features of cognitive processes and the emotional sphere. In general, communicative competence is associated with the adequate use of the entire palette of possibilities. An analysis of the communicative competence of a person makes it possible to identify the problems of substantiating the criteria for effective communication and adequate correspondence between the forms of communication and situations of communication. In the process of personality formation, the development of communicative competence has several sources: identification with adults, assimilation of cultural heritage, observation of the behavior of other people, reproduction of communicative situations in the imagination. The current state of public actions allows us to state the fact that the natural formation of communicative competence does not meet the requirements of social reality.

Указано, что коммуникативная компетентность – это система внутренних ресурсов эффективного взаимодействия: позиции общения, ролей, стереотипов, установок, знаний, умений, навыков. Кроме личностных особенностей, в коммуникативную компетентность входят особенности познавательных процессов и эмоциональной сферы. В целом, коммуникативная компетентность связана с адекватным использованием всей палитры возможностей. Анализ коммуникативной компетентности личности позволяет выявить проблемы обоснования критериев эффективного общения и адекватного соответствия форм общения и ситуаций общения. В процессе становления личности развитие коммуникативной компетентности имеет несколько источников: идентификация со взрослыми, усвоение культурного наследия, наблюдение за поведением других людей, воспроизведение в воображении коммуникативных ситуаций. Современное состояние публичных действий дозволяет констатировать тот факт, что естественное формирование коммуникативной компетентности не отвечает требованиям социальной реальности.