Метою статті є аналіз причин і підстав кризи сфери смислопородження, а також пошуки відповідей на питання про сенс людського життя в сучасному світі, що актуалізувались у зв’язку із загостренням глобальних проблем, виявлення точок дотику різних теоретичних позицій, оцінка їх евристичного потенціалу. Теоретичний базис дослідження склали історико-філософський, компаративістський та системний підходи, а також аналіз філософських напрацювань в області глобалістики. Наукова новизна полягає у тому, що в статті вперше зроблена спроба провести комплексний аналіз проблеми сенсу сущого, якою вона вбачається у першій чверті ХХI століття, пов’язавши її з сучасною соціальною ситуацією, яка характеризується складним комплексом взаємопов’язаних і взаємозалежних антропологічних проблем сучасності. Акцентується, що основна причина кризи сенсу полягає у тому, що людина відірвавшись від свого коріння, яким є жива природа, і створивши для задоволення своїх потреб штучну структуру – цивілізацію, – не знаходить шляхів до трансцендентного, що є істинним Домом її буття. Висновки. Людина повинна відмовитися від помилкової зарозумілості про своє потенційне всезнання й всемогутність, перестати диктувати сущому свої правила, визначити межі своєї свободи і спробувати ясно усвідомити своє місце в об’єктивній структурі буття. Тільки в тому випадку, якщо відбудуться кардинальні зміни у сфері смислопородження, глобальна ситуація може змінитися на краще. Вирішальною силою, здатною підштовхнути до позитивних змін, може стати або вільна воля людей, які зрозуміють всю критичність ситуації, або зовнішні природні та соціальні обставини, які змусять людей кардинально перебудуватись. Правильна розстановка пріоритетів, глибоке усвідомлення загальнолюдських цілей і солідарність між людьми могли б стати тією ціннісною основою, яка буде підставою набуття сенсу і створення більш сприятливого майбутнього.
Purpose. The purpose of the article is the analysis of the reasons and grounds of the crisis in the sphere of meaning-making, as well as searching answers to the questions about the meaning of human life in the contemporary world, which are maximally relevant in connection with the escalation of global problems, revealing the points of convergence between various theoretical positions, evaluation of their heuristic potential. Theoretical basis of the research is the historical-philosophical, comparative and system approaches, as well as the analysis of philosophical insights in the field of global studies. Originality. Originality lies in the fact that this article is the first attempt to conduct comprehensive analysis in the problem of the sense of the Existence as it is presented in the first quarter of the 21st century and to relate it with the modern social situation that is characterized by a complex range of interconnected and interdependent anthropological problems of our time. Authors emphasize that the main reason in the crisis of meaning is that a man has lost touch with his roots, which is wildlife. He has created an artificial structure, civilization to satisfy his needs and finds no way to the transcendental, which is the true House of his being. Conclusions. A human must refuse from false self-conceit concerning his potential omniscience and omnipotence, cease dictating his own rules to the Existence, determine the boundaries of his freedom and try to clearly realize his place in the objective structure of being. The global situation can change for the better only if a dramatic change in the area of meaning-making happens. The decisive force, which may encourage nudging to the positive changes, can be either the free will of people who have realized the criticality of the situation or external natural and social circumstances that will make people reorganize radically. The proper prioritizing, a deep awareness of universal goals and solidarity between people could be the value basis that will become the foundation to find the meaning and create a more favorable future.
Целью статьи является анализ причин и оснований кризиса сферы смыслополагания, а также поиски ответов на вопросы о смысле человеческой жизни в современном мире, которые предельно актуализированы в связи с обострением глобальных проблем, выявление точек соприкосновения различных теоретических позиций, оценка их эвристического потенциала. Теоретический базис исследования составили историко-философский, компаративистский и системный подходы, а также анализ философских наработок в области глобалистики. Научная новизна заключается в том, что в статье впервые сделана попытка провести комплексный анализ проблемы смысла сущего, как она представляется в первой четверти ХХI века, увязав ее с современной социальной ситуацией, характеризующейся сложным комплексом взаимосвязанных и взаимозависимых антропологических проблем современности. Акцентируется, что основная причина кризиса смысла состоит в том, что человек, оторвавшись от своих корней, которыми является живая природа, и создав для удовлетворения своих потребностей искусственную структуру – цивилизацию, – не находит путей к трансцендентному, являющемуся истинным Домом его бытия. Выводы. Человек должен отказаться от ложного самомнения о своем потенциальном всезнании и всемогуществе, перестать диктовать сущему свои правила, определить границы своей свободы и попытаться ясно понять свое место в объективной структуре бытия. Только в том случае, если произойдут кардинальные изменения в сфере смыслополагания, глобальная ситуация может измениться к лучшему. Решающей силой, способной подтолкнуть к положительным изменениям, может стать либо свободная воля людей, осознавших всю критичность ситуации, либо внешние природные и социальные обстоятельства, которые заставят людей кардинально перестроиться. Правильная расстановка приоритетов, глубокое осознание общечеловеческих целей и солидарность между людьми могли бы стать той ценностной основой, которая будет основанием обретения смысла и созидания более благоприятного будущего.
