Вісник Кримінологічної Асоціації України, 2020, № 1 (22)
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/7996
Вісник Кримінологічної Асоціації України: зб. наук. пр. / Харків. нац. ун-т внутр. справ, Кримінолог. асоц. України; голов. ред. О.М. Бандурка. - Харків: ХНУВС, 2020. - № 1 (22). - 252 с. - ISSN 2304-4756.
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Ресентимент: шлях від жертовності до злочинності(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2020. – № 1 (22). – С. 140-151, 2020) Орлов, Ю. В.; Orlov, Y. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-1981-0794У статті описані теоретичні передумови дослідження ресентимента. Виявлено та характеризована його природа як елемента політики ідентичності та антропологічної константи, особливою формою реалізації потреби в приналежності. Ресентимент визначений як соціально-психологічний феномен, що полягає в генерації, підтримці наративів і дискурсу ідентичності в цілому або частково сфальсифікованих умовах протистояння загрозам існування групи, що супроводжується агресивними практиками опозиційно-консолідуючого значення. Встановлено, що механізм його відтворення може бути описаний схемою фрустрированої агресії. The author of the article has described theoretical conditions of the study ofresentment. Its nature has revealed and characterized as an element of the identity policy and anthropological constant, special form of realizing the need for belonging. Resentment has been defined as a socio-psychological phenomenon consisting in the generation, maintenance of narratives and the discourse of identity in fully or partially falsified conditions of confronting threats to the existence of a group, accompanied by aggressive practices of opposition-consolidating significance. It has been established that the mechanism of its reproduction can be described by a scheme of frustrated aggression. В статье описаны теоретические предпосылки исследования ресентимента. Выявлена и характеризована его природа как элемента политики идентичности и антропологической константы, особенной формой реализации потребности в принадлежности. Ресентимент определён как социально-психологический феномен, заключающийся в генерации, поддержании нарративов и дискурса идентичности в полностью или частично сфальсифицированных условиях противостояния угрозам существования группы, сопровождающийся агрессивными практиками оппозиционно-консолидирующего значения. Установлено, что механизм его воспроизводства может быть описан схемой фрустрированной агрессии.Документ Ратифікація Римського статуту Міжнародного кримінального суду й елементи політики у сфері протидії злочинності в Україні: проблеми гармонізації(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2020. – № 1 (22). – С. 16-26, 2020) Орлов, Ю. В.; Orlov, Y. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-1981-0794Охарактеризовані проблеми невизначеності, суперечливості внутрішньої політики з протидії зазіханням на національну і громадську безпеку, які створюють перешкоди для ефективної діяльності Міжнародного кримінального суду щодо окремих груп злочинів, скоєних на території України. Акцентовано увагу на співвідношеннях можливостей міжнародного кримінального переслідування і існуючих стратегій протидії зовнішньої агресії. Обґрунтовано доцільність ратифікації Римського статуту як елемента стратегії перехідного правосуддя. The article is focused on the problems of uncertainty, the inconsistency of domestic policy to counterattacks to national and public security, creating obstacles to the effective operation of the International Criminal Court in relation to certain groups of crimes committed in Ukraine. Particular attention has been paid to the correlation between the possibilities of international criminal prosecution and existing strategies to counteract to external aggression. The expediency of ratification of the Rome Statute as an element of the transitional justice strategy has been substantiated. Охарактеризованы проблемы неопределенности, противоречивости внутренней политики по противодействию посягательствам на национальную и общественную безопасность, создающие препятствия для эффективной деятельности Международного уголовного суда в отношении отдельных групп преступлений, совершенных на территории Украины. Акцентировано внимание на соотношениях возможностей международного уголовного преследования и существующих стратегий противодействия внешней агрессии. Обоснована целесообразность ратификации Римского устава как элемента стратегии переходного правосудия.