Наукові публікації (Scientific publications). УДК 343.91/.97
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/161
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Individual Prevention Of Drug-Related Crimes(Архів кримінології та судових наук. – 2022. – № 1 (5). – С. 107-114, 2022) Gladkova, Ye. O.; Гладкова, Є. О.; Hasparian, S.; Гаспарян, С.Метою статті є дослідження тактики індивідуальної профілактики та можливостей її застосування у протидії злочинам, пов’язаним із наркотиками. Запропоновано практичні рекомендації щодо здійснення індивідуальної профілактики наркозлочинності та наркоспоживання працівниками поліції.Документ Psychohistorical approach as a means of criminological(Архів кримінології та судових наук. – 2021. – № 2 (4). – С. 44-51, 2021) Lytvynov, O. M.; Литвинов, О. М.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-2952-8258; Spitsyna, H. O.; Спіцина, Г. О.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9131-0642; Hasparian, S.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1050-8292Наукова стаття присвячена психоісторичному підходу як інструменту кримінологічного аналізу. У цьому науковому дослідженні акцент робиться на психоісторичний підхід, який розставляє свої акценти у вивченні соціальних процесів у кожну історичну епоху. Зазначено, що в просторі сучасного світу мало не найбільш затребуваним сюжетом є інформаційно-мережевий мейнстрім. В інформаційну еру людина не стає автоматично сучасником тих людей, ідей і предметів, з якими природним чином збіглася. Сучасником необхідно ставати за допомогою психологічних процесів. Розуміння цього надає можливість обґрунтувати психологічні та соціальні практики нового типу, що будуються на новій позитивній установці щодо дійсності. Зосереджено увагу на психоісторичному аналізі, який задає перспективу розгляду таких складностей як своєрідних властивостей, надає можливість виявити й охарактеризувати історичний зв’язок події з попередніми, описати її своєрідність у світлі й усупереч хронології. Визначений предмет психоісторичного аналізу та розглянуті основні положення, покладені в підґрунтя зазначеного підходу, що організовують межі психоісторичного аналізу: переривчастість і безперервність історії; хронологія та одночасність; боротьба подій, випадковість; відсутність суті, тілесність; дискурс-аналіз. У статті зроблено висновок, що застосування психоісторичного підходу надає розуміння, що кінець історії зумовлюється тим, що в неї був початок; людина й історія підпорядковуються часу, і людина, і час відзначаються тими ж самими стигматами.