Наукові публікації (Scientific publications). УДК 8
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/4753
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Публікація Образи-символи української міфології в містичному трилері С. Пономаренка «Чорне весілля»(Наукові записки [Центральноукр. держ. пед. ун-ту імені Володимира Винниченка]. Сер.: Філологічні науки. - 2024. - Вип. 2(209). - С. 158-163, 2024) Кобилко, Н. А.; Kobylko, N. A.; Гончарук, О. М.; Honcharuk, O. M.; Олег ГончарукПроаналізовано образи-символи української міфології в містичному трилері С. Пономаренка «Чорне весілля». Роман досить цікавий щодо жанрової дефініції, адже в ньому чітко простежуються ознаки трилеру, детективу, горору та фантастики. Містичні події твору пов’язані з хронотопом, адже відбуваються в декількох часових (1715 рік і сучасні дні) та просторових (Велика Тиша й Київ) площинах. Зміщені причинно-наслідкові зв’язки, характерні для трилеру, сприяють нагнітанню таємничої атмосфери й підсилюють відчуття страху в реципієнта. Зображуючи мешканців села Велика Тиша, автор акцентує увагу на їхньому архаїчному типі світогляду. Виявлено, що в романі існують два світи – світ людей («свій» простір) і Потойбіччя («чужий» простір) – зі своїми законами та правилами. Містики твору також додають образи, запозичені з української демонології, зокрема мавки, русалки, перелесника, відьми, одмінка. Окремо варто виділити образ Білої Панночки, яка пов’язує минуле й сучасне Великої Тиші. Події роману відбуваються в ніч на Івана Купала, коли міфічні істоти наділялися незвичними силами й могли шкодити людині. Саме тоді відбуваються перші вбивства, виконані як ритуальний обряд. Наші предки вірили, що людина в змозі змінити власну долю за допомогою магії та чародійства. З’ясовано, що важливим елементом в аналізі образів української демонології є просторовий локус. Так, «свій» простір окреслений селом, домом, а «чужий» – лісом, озером. Своєрідним кордоном між двома світами виступає край (околиця) Великої Тиші, де почувають себе захищеними перехідні напівдемонічні істоти, зокрема відьми та одмінок. Зауважено, що образи, запозичені з української демонології, вміло інтерпретовані автором. С. Пономаренко акцентує увагу на тому, що, попри шкоду, яку потойбічні істоти могли заподіяти людині, вони прагнуть справедливості й покарання винних.Публікація Features of Modern Ukrainian Military Prose (on the example of Bohdan Zholdak’s film story “Ukry” and Yevhen Polozhii’s novel “Ilovaisk”)(Amazonia Investiga. – 2022. – Vol. 11, Issue 53 (May). – P. 92-100, 2022) Kobylko, N. A.; Кобилко, Н. А.; Honcharuk, O. M.; Гончарук, О. М.; Horbolis, L.; Antonovych, S.; Олег ГончарукМета статті – дослідження художніх особливостей воєнної прози «Укри» Богдана Жолдака та «Іловайськ» Євгена Положія. Методологічна основа дослідження має комплексний характер і базується, у першу чергу, на інструментарії традиційного літературознавства (порівняльно-типологічному, порівняльно-історичному й конкретно- текстуальному видах літературознавчого аналізу) з використанням елементів мотивного аналізу. У статті досліджено воєнну прозу як феномен сучасної української літератури; жанрову різноманітність творів, присвячених реаліям АТО та війні на Донбасі; основні проблеми, які порушують письменники. Визначено, що в кіноповісті «Укри» Богдана Жолдака показано «благородного, активного, сильного героя, що відстоює свободу, справедливість та загальнолюдські ідеали». Розглянуто жолданівський стиль (бурлескно-постмодерний) зображення персонажів: з їхніми позитивними й негативними сторонами, правдивою мовою та емоції. Проаналізовано роман «Іловайськ» Євгена Положія, в основу якого лягли спогади бійців, що пережили «Іловайський котел». Визначено, що письменник звертається до традиційного сюжету та змалювання героїв, використовуючи риси екзистенціалізму та натуралізму, часто вдається до контрасту як у відтворенні картин фронтового й мирного Донбасу, так і ідейних переконань старшого й молодшого поколінь. Доведено, що у творах сучасної української літератури відбувається глибоке переосмислення війни, яка несе потенційну загрозу не лише окремій країні та її жителям, а людству взагалі. Автори утверджують ідею миру як найвищої людської цінності.