Земельне право. Екологічне право. Аграрне право (Land Law. Environmental law. Agrarian Law)
Постійне посилання на розділhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/117
Переглянути
Документ Державно-правові засади регулювання земельних відносин у період хрущовської відлиги(Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. – 2014. – № 29, ч. 2, т. 4/1. – С. 7-11, 2014) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6748-3321; ResearcherID: B-8227-2018У статті здійснено критичну рефлексію проведених у період хрущовської відлиги державно-правових реформ у галузі сільського господарства. Простежено, що відбулась реструктуризація внутрішніх взаємовідносин виробників сільськогосподарської продукції у межах колгоспів і радгоспів та їх зв’язків з іншими суб’єктами господарювання. Під час реформ було скасовано правові обмеження селян та запроваджено правові норми, що сприяло розвитку сільського господарства, його продуктивних сил.Документ Земельні відносини в Україні : історико-правовий дискурс : монографія(Харків : ТОВ "У справі", 2016. - 406 с., 2016) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6748-3321; ResearcherID: B-8227-2018В монографії представлене концептуальне бачення дослідження правового регулювання земельних відносин в Україні імперськими державами. Доведено принципову відмінність української та російської державно-правової культури і способу господарювання на землі. Окреслено вектор подальшого розвитку земельних відносин в Україні. Для науковців, викладачів, студентів, а також широкого загалу читачів, котрі цікавляться історією держави і права України.Документ Земельні відносини в інституційно-правовому і соціальному вимірі(Підприємництво, господарство і право. - 2016. - № 12. - С. 114-120, 2016) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6748-3321; ResearcherID: B-8227-2018У статті досліджено інституційно-правові складники земельних відносин та їх політичну і соціальну сутність. З’ясовано особливості земельних відносин у правових вимірах української державності і московської. Доведено, що приватновласницькі правові засади земельних відносин створюють необхідні передумови власного світу народу та його здатність конструювати інститути державної влади і норми права, адекватні привласнюючій життєдіяльності та здатності власників землі до самореалізації своїх духовних сил і політичної волі задля демократизації влади і права. Простежено, що московська імперсько-мілітарна державно-правова система фактично зведена до владної волі самодержця, спертої на мілітарну силу, яка свою суб’єктність поширює на земельну власність, привласнює результати праці соціальних суб’єктів на одержавленій землі. Радянська система не змогла перетворити земельні відносини у приватновласницьку правову систему, оскільки з поля зору була усунена соціальна зумовленість усієї суспільної життєдіяльності. Лише приватна власність на землю забезпечує громадянам – власникам, підприємцям можливість створювати реальні сприятливі умови для соціально-економічного розвитку суспільства і держави.Документ Земельні реформи уряду Директорії(Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер. : Юридичні науки. – 2014. – Вип. 5-2. Т. 4. – С. 6-10, 2014) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6748-3321; ResearcherID: B-8227-2018У статті проаналізовано зміни державно-правової системи, сформованої урядом гетьмана П. Скоропадського. Прослідковано, що реформи уряду Директорії стосувалися передусім скасування приватної власності на землю, обмеження політичних і громадянських прав власників фінансово-промислового капіталу і землі. Доведено, що В. Винниченко і С. Петлюра, орієнтуючись на інтереси малоземельного і безземельного селянства, розпочали соціалізацію землі, що призвело до розколу українського суспільства та сприяло засвоєнню більшовицької ідеології. Наслідком цього стала міжнародна ізоляція Директорії і втрата державного суверенітету. Суттєві прорахунки уряду Директорії у правовому розумінні сутності земельної власності та місця і ролі національної буржуазії, а також недооцінка загрози з боку російської соціалістичної ідеології, що була суголосною соціалізації землі, спричинили поразку української революції 1917–1920 рр.Документ Землевласницькі відносини в Козацькій державі(Правова наука і державотворення в Україні в контексті правової інтеграції: матеріали ХІІ Міжнар. Наук.-практ. конф. (м. Суми, 24-25 трав. 2019 р.). – Суми: Видав. дім «Ельдорадо», 2019. – С. 5-7, 2019) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6748-3321; ResearcherID: B-8227-2018Підкреслюється унікальність козацької системи землекористування часів Гетьманщини, що базувалася на звичайному праві.Документ Монетаризація і капіталізація земельних відносин в Україні XVIII – ХІХ ст.(Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. – 2015. – Вип. 34/2, т. 1. – С. 7-10, 2015) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6748-3321; ResearcherID: B-8227-2018У статті проаналізовано реформування земельних відносин російським самодержавством на території України, простежено тенденції монетаризації і капіталізації російської економіки, що позначилося на виробничій діяльності суб’єктів земельних відносин. З’ясовано, що представники російського самодержавства усвідомлювали необхідність удосконалення правового регулювання земельних відносин у зв’язку з потребою прискорення економічного розвитку Росії та її наближення до рівня розвитку передових європейських країн. Але інститути самодержавства і кріпацтва були настільки взаємопов'язані, що скасування одного з них (кріпацтва) тягло за собою і руйнування другого, що і відбулося на початку ХХ ст.Документ Особливості землекористування в Правобережній Україні у першій половині ХІХ ст.(Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2016. – №1 (36). – С. 175-178, 2016) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6748-3321; ResearcherID: B-8227-2018У статті розглядаються особливості землекористування на території Правобережної України протягом першої половини ХІХ ст. Ці землі, що потрапили до Російської імперії наприкінці XVIII ст., довгий час поєднували дві різні правові системи – російську та польську, що викликало чимало непорозумінь у сфері земельних відносин. Лише після придушення польського повстання 1830-1831 рр., імперська влада значно прискорила процес уніфікації землекористування Правобережжя за загальноімперськими зразками.Документ Правові реформи земельних відносин 1861 р.: особливості реалізації в Україні(Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер. : Юридичні науки. – 2015. – Вип. 3-2. Т. 4. – С. 81-86, 2015) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6748-3321; ResearcherID: B-8227-2018Стаття присвячена критичному аналізу проведених Олександром ІІ у 1861 р. правових реформ у сфері земельних відносин. Визначено їх вплив на розвиток суб’єктів земельної власності, зміцнення основ капіталістичного виробництва в сфері сільського господарства та подальшу монетаризацію. Прослідковано, що реформи, хоч і з запізненням, сприяли відродженню самоврядування на українських землях з елементами козацьких традицій та норм Литовського Статуту. Реформи засвідчили, що Росія, прагнучи утвердитися в європейському геополітичному просторі, намагалася довести європейській спільноті, що правові норми землеволодіння на Лівобережній Україні співмірні з нормами, діючими на українських землях у складі Австрійської монархії.Документ Реформування земельних відносин у західному регіоні України (друга половина XIX - початок XX ст.)(Науковий вісник публічного та приватного права. - 2016. - Вип. 4. - С. 72-77, 2016) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6748-3321; ResearcherID: B-8227-2018У статті здійснено критичну рефлексію суспільно-політичних змін у європейській цивілізації в середині XIX ст., які позначилися формуванням національно-демократичних держав з новітньою правовою культурою ліберальної демократії і конституційним правом. Австрійська конституційна монархія, в складі якої перебували західноукраїнські землі, закріпила право власності на землю за селянами, сформувала сприятливіші, ніж у Наддніпрянській Україні, умови для розвитку приватновласницьких земельних відносин та здійснила реформування державно-правових інститутів, надавши можливість українському народу формувати місцеві інститути самоврядування та національний парламент, які засвідчили політичну державотворчу суб’єктність селянської верстви.Документ Реформування земельних відносин Центральною Радою УНР(Підприємництво, господарство і право. - 2016. - № 11. - С. 103-109, 2016) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6748-3321; ResearcherID: B-8227-2018У статті проаналізовано підходи дослідників державно-правових реформ, здійснених Центральною Радою УНР, зокрема, у сфері земельних відносин. На цій основі доведено, що у дослідженнях із цієї проблеми є окремі прогалини, упереджене тлумачення «селянської революції» та неадекватна оцінка приватновласницького сектору сільськогосподарського виробництва в Україні. Показано, що уряд УНР не мав достатнього теоретично-правового розуміння розбудови української національної держави, не володів організаційними здібностями для мобілізації українського народу в його боротьбі за національну незалежність і був значною мірою у своєму світогляді обмежений російською соціалістично-общинною ідеологією, що і призвело до його поразки і втрати щойно здобутої української національної незалежності.Документ Столипінська реформа земельних відносин та її зв’язок із цивілізаційно-правовим розвитком України(Підприємництво, господарство і право. - 2016. - № 10. - С. 71-76, 2016) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6748-3321; ResearcherID: B-8227-2018У статті досліджено єдність об’єктивних умов і суб’єктивних чинників реформування державно-правових інститутів Російської імперії початку ХХ ст. та земельних відносин. Розкрито причини і наслідки незавершеності державно-правових реформ, розпочатих П. Столипіним за пасивної підтримки імператора Миколи ІІ. Зміни в земельному законодавстві, реалізовані в Україні, дали істотний поштовх для розвитку всіх суб’єктів земельної власності та забезпечили їх трансформацію в контексті капіталістичного виробництва.