Цивільне право. Цивільно-процесуальне право (Civil Law. Civil and Procedure Law)
Постійне посилання на розділhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/142
Переглянути
5 результатів
Результати пошуку
Документ Системний підхід до розуміння органів внутрішніх справ як цивільно-правової категорії за законодавством України(Вісник Запорізького національного університету. Сер.: Юрид. науки. – 2013. – № 2, ч. 1. – С. 78-84, 2013) Шишка, Н. В.; Shishka, N. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3396-4530Проаналізовано законодавче розуміння органів внутрішніх справ України шляхом застосування системного підходу. Надано авторське визначення органів внутрішніх справ як цивільно-правової категорії. Зазначено, що органи внутрішніх справ як цивільно-правова категорія – це система взаємопов’язаних між собою установ, що створенні державою Україна та відокремлених підрозділів, що створені Міністерством внутрішніх справ України, які входять до системи останнього, об’єднані в одне ціле, з метою виконання адміністративної, профілактичної, оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної, виконавчої та охоронної (на договірних засадах) функції, проте зберігають певну автономію при вступі у приватні відносини.Документ Форма участі держави у договірних відносинах(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. світлій пам’яті О. А. Пушкіна (м. Харків, 19–20 трав. 2017 р.). – Харків : ХНУВС, 2017. – С. 289-292, 2017) Шишка, Н. В.; Shishka, N. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3396-4530Розглянуто питання невизначеності правового статусу держави у цивільних відносинах. Проаналізовано проблему органів державної влади, зокрема, їх правове становище при набутті та здійсненні цивільних прав та обов’язків для держави та участі у цивільних (зокрема, в договірних) відносинах. Розглянуто форми участі держави в договірних відносинах.Документ Поняття «медіація» як альтернативна форма вирішення спорів: до проблеми праворозуміння(Юридичний науковий електронний журнал. – 2021. – № 4. – С. 297-301, 2021) Шишка, Н. В.; Shishka, N. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3396-4530Статтю присвячено науковому аналізу поняття медіації. Проаналізовано різні етимологічні витоки слова «медіація». Зокрема, від грецького слова “medos”, від латинського слова “mediare” та від іншого латинського слова “mediatio”. Встановлено, що вказані слова мають різне смислове навантаження. Якщо перше слово (“medos”) вказує на якість суб’єкта (медіатора, посередника), то друге (“mediare”) розкриває суть самої діяльності суб’єкта (медіатора, посередника). У науковій праці робиться висновок, що останнє слово (“mediatio”) найбільше відповідає сучасному розумінню слова «медіація», тому саме воно має виступити ядром для формування його праворозуміння та розкриття. Крім цього, автором звернута увага на те, що проблематика однозначного розуміння медіації пов’язана безпосередньо з правовою моделлю, яка відображена в праві. Це пов’язане із широким спектром застосування медіації, різноманітністю організаційних форм, видів і моделей процедури примирення за участю медіатора. Встановлено, що з огляду на сучасну концепцію, яка проводиться в законотворчій діяльності, вибрана «гібридна модель» щодо медіації як альтернативного способу вирішення правових спорів. Тобто передбачається, що процедура примирення (медіація) може бути застосована не лише у позасудовому порядку, без звернення до суду, а також може бути здійснена за участю судді-медіатора, за наслідками якої сторони можуть або укласти мирову угоду, або продовжити судовий розгляд. Зроблено висновок, що медіація – це альтернативна форма вирішення спору, тобто певний структурований переговорний процес, в якому сторони за допомогою нейтральної та неупередженої сторони – медіатора (посередника) добровільно і самостійно мають намір досягти мирного врегулювання їхнього спору.Документ Щодо проблеми визначення цивільно-правового режиму органів, вилучених із тіла людини, у законодавстві України(Юридичний науковий електронний журнал. - 2021. - № 1. - С. 108-111, 2021) Шишка, О. Р.; Shyshka, O. R.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1396-0508; Шишка, Н. В.; Shyshka, N. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3396-4530Стаття присвячена дослідженню нормативістського підходу до цивільно-правового режиму органів, вилучених із тіла людини. На основі аналізу чинного законодавства авторами робиться висновок, що відокремлені від тіла людські органи нині не лише мають правову здатність виступати предметом певних договорів (ренти, дарування, довічного утримання тощо), а й водночас указують на те, що чинне законодавство містить прогалини, які фактично та юридично дають можливість таким органам розглядатися як майно, річ. Крім цього, у статті робиться висновок, що законодавство України потребує чіткості й визначеності щодо правового режиму органів, вилучених із тіла людини. The article is devoted to the study of the normative approach to the civil law regime of organs removed from the human body. Based on the analysis of the current legislation, the authors conclude that human organs separated from the body now not only have the legal capacity to be the subject of certain agreements (rent, gift, lifetime maintenance, etc.), but also indicate that the current the legislation contains gaps that in fact and legally allow such bodies to be considered as property, a thing. In addition, in the article it is concluded that the legislation of Ukraine needs clarity and certainty regarding the legal regime of organs removed from the human body. Статья посвящена исследованию нормативистского подхода к гражданско-правовому режиму органов, изъятых из тела человека. На основе анализа действующего законодательства авторами делается вывод, что отделенные от тела человеческие органы в настоящее время не только имеют правовую способность выступать предметом определенных договоров (ренты, дарения, пожизненного содержания и т.д.), но и одновременно указывают на то, что действующее законодательство содержит пробелы, которые фактически и юридически дают возможность таким органам рассматриваться как имущество, вещь. Кроме этого, в статье делается вывод, что законодательство Украины требует четкости и определенности относительно правового режима органов, изъятых из тела человека.Документ Чужой публичный имущественный интерес как предел осуществления права государственной собственности ОВД Украины(Legea si viata = Закон и Жизнь : междунар. науч.-практ. журн. – 2013. – Noiembrie. – P. 217–220, 2013) Шишка, Н. В.; Shyshka, N. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3396-4530В статье проводится анализ доктринальных подходов к пониманию имущественного интереса с участием ОВД Украины. Исследуя научные подходы, автор делает вывод, что публичным интересом с участием ОВД Украины является интерес государства Украина - по плюралистической модели участия государства в гражданских отношениях, и общественный интерес - по монистической модели участия государства в гражданских отношениях через ОВД Украины. При этом там, где ОВД Украины является участником гражданских отношений, интерес государства имеет частноправовой характер. Если ОВД Украины, как орган государства, осуществляет свою компетенцию в пределах, установленных законом, то интерес государства Украины имеет публично-правовой характер, однако обеспечен частноправовыми качествами государства Украина как участника гражданских отношений. The article analyzes the doctrinal approaches to understanding property interest with the participation of the Internal Affairs Agencies of Ukraine. Exploring scientific approaches, the author concludes that the public interest with the participation of the Internal Affairs Agencies of Ukraine is the interest of the state of Ukraine - according to the pluralistic model of state participation in civil relations, and the public interest - according to the monistic model of state participation in civil relations through the Internal Affairs Agencies of Ukraine. At the same time, where the Internal Affairs Agencies of Ukraine is a participant in civil relations, the interest of the state is of a private law nature. If the Internal Affairs Agencies of Ukraine, as a state body, exercises its competence within the limits established by law, then the interest of the state of Ukraine has a public-legal character, however, it is ensured by the private-law qualities of the state of Ukraine as a participant in civil relations. У статті проводиться аналіз доктринальних підходів до розуміння майнового інтересу за участю ОВС України. Досліджуючи наукові підходи, автор робить висновок, що публічним інтересом за участю ОВС України є інтерес держави Україна - по плюралістичної моделі участі держави в цивільних відносинах, і суспільний інтерес - по моністичної моделі участі держави в цивільних відносинах через ОВС України. При цьому там, де ОВС України є учасником цивільних відносин, інтерес держави має приватно-правовий характер. Якщо ОВС України, як орган держави, здійснює свою компетенцію в межах, встановлених законом, то інтерес держави України має публічно-правовий характер, проте забезпечений приватноправовими якостями держави Україна як учасник цивільних відносин.