Цивільне право. Цивільно-процесуальне право (Civil Law. Civil and Procedure Law)

Постійне посилання на розділhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/142

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 58
  • Ескіз
    Документ
    Засади визначення місця проживання дитини
    (Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 3. - С. 124-128, 2023) Аніщенко, К. М.; Anishchenko, K. M.
    Висвітлено теоретико-методологічні проблеми виявлення засад визначення місця проживання дитини. Засади визначення місця проживання дитини – це основоположні ідеї, якими повинні керуватися батьки, правники, фахівці у сфері опіки при визначенні місця проживання дитини. Встановлено, що визначення місця проживання дитини є комплексним правовим поняттям, яке містить приватноправові та публічно-правові складові. Доведено, що право батьків на визначення місця проживання дитини є похідним від прав дитини. Підкреслено, що правова природа права дитини на місце проживання є складною, оскільки право на місце проживання дитини може бути елементом загальної правосуб’єктності, бути елементом інших прав (права на здоров’я, розвиток, безпечне проживання ін.). Наголошено, що існує два порядку визначення місця проживання дитини: договірний порядок, який передбачає укладення між батьками нотаріально посвідченого договору; позадоговірний порядок (звернення до суду, органу опіки та піклування, медіатора). Проаналізовано способи визначення місця проживання дитини: договірний, судовий, адміністративний, за допомогою медіації. Виокремлено спеціальні та загальні засади визначення місця проживання дитини.
  • Ескіз
    Документ
    Цивільно-правове регулювання захисту прав дітей в Україні
    (Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 2. - С. 155-158, 2023) Кириченко, Т. С.; Kyrychenko, T. S.; ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8785-0475
    Проаналізовано національне та міжнародне законодавства щодо правового регулювання відносин щодо захисту прав дітей в Україні. Зазначено, що в Україні основні підходи до осмислення й реалізації прав дітей, визначених міжнародним та вітчизняним законодавством, протягом останнього часу істотно змінилися. Це пов’язано з посиленням уваги з боку держави до інтересів дітей, удосконаленням механізму контролю за дотриманням чинного законодавства у сфері охорони дитинства, розвитком інституцій соціально-правового захисту дітей та багатьма іншими факторами.
  • Ескіз
    Документ
    Визнання материнства та встановлення факту материнства за рішенням суду
    (Актуальні проблеми правової науки і державотворення в Україні в контексті правової інтеграції : зб. матеріалів ІХ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 21-22 трав. 2016 р.). – Суми: Видав. дім «Ельдорадо», 2016. – С. 86-88, 2016) Супрун, Т. С.; Suprun, T. S.
    Встановлено, що визнання материнства за рішенням суду – це визнання походження дитини від конкретної жінки у судовому порядку. Згідно із статтею 131 СК України, особа, яка вважає себе матір'ю дитини, але не зареєстрована нею, може подати до суду заяву про визнання свого материнства. Наголошено, що встановлення факту материнства за рішенням суду – це визнання походження дитини від конкретної жінки у разі смерті жінки, яка вважала себе матір'ю дитини, у судовому порядку.
  • Ескіз
    Документ
    Обмеження здійснення права на належне батьківське виховання малолітніх осіб: сутність і критерії
    (Юридичний вісник. - 2020. - № 3. - С. 319-327, 2020) Маковецька, В. В.; Makovetska, V. V.
    Розглянуто проблему обмежень здійснення права на належне батьківське виховання малолітніх осіб. Оціночний характер належності виховання зумовлений складністю визначення меж правомірної поведінки батьків відносно виховання. Обмеження здійснення цього права визначаються іншими правами дитини та правами батьків, які створюють відповідні умови або перешкоди, визначають виникнення чи здійснення його окремої правомочності, полягають у забороні автономного вчинення дій особою до 14 років. Проаналізовано право виїзду дитини за кордон, яке має розцінюватися крізь призму найкращих інтересів дитини, а не рівності прав батьків, зважаючи на можливість зловживання ними правом на надання дозволу. Запропоновано надати право дитині з десяти років ініціювати питання про своє місце проживання, якщо існує спір між батьками.
  • Ескіз
    Документ
    Обмеження сімейних прав
    (Наше право. - 2019. - № 2. - С. 177-182, 2019) Єфремова, І. О.; Yefremova, I. О.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2542-6812
    Доведено, що правові обмеження відіграють важливу роль у механізмі правового регулювання сімейних відносин. Аргументовано, що обмеження сімейних прав у широкому значенні – це певні правові заходи, спрямовані на звуження можливостей здійснення вже існуючого суб’єктивного сімейного права учасника сімейних правовідносин за вчинене правопорушення або з метою запобігання порушенню сімейних прав та інтересів, та встановлені сімейні обов’язки, заборони, покарання тощо. Обмеження сімейних прав у вузькому значенні – це певні заходи, передбачені законом або договором, які спрямовані на звуження можливостей здійснення вже існуючого суб’єктивного сімейного права учасника сімейних правовідносин за вчинене правопорушення або з метою запобігання порушенню сімейних прав та інтересів. Запропоновано закріпити в СК України положення щодо обмеження діда, баби, прабаби, прадіда у праві спілкування з внуками, правнуками або позбавлення цього права, якщо вони були засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо внуків, правнуків.
  • Ескіз
    Документ
    Вирішеня батьками питання тимчасового виїзду дитини за межі України
    (Європейські перспективи. - 2019. - № 2. – С. 174-180, 2019) Єфремова, І. О.; Yefremova, I. О.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2542-6812
    Обґрунтовано, що право фізичної особи на вільний виїзд за межі України є складовою права на свободу пересування. Доведено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки надання дозволу на виїзд з України в декілька іноземних держав громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків є можливим, якщо тимчасовий виїзд за межі України в декілька держав обумовлений однією метою виїзду, наприклад, певною туристичною подорожжю тощо.
  • Ескіз
    Документ
    Marriage as a form of realizing the right of a person to a family
    (Visegrad journal on human rights. – 2019. – № 3 (Vol. 2). – P. 151-156, 2019) Krasnyk, K. S.; Красник, К. С.
    Розглянуто особливості здійснення права особи на сім’ю шляхом укладення шлюбу. Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття шлюбу та з’ясування його правової природи. Доведено, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства концепція «шлюб-союз» найбільше відповідає потребам та ментальності українців. Запропоновано надати повноваження з державної реєстрації шлюбу також нотаріусам. Обґрунтовано необхідність внесення змін щодо державної реєстрації шлюбу «за добу» до законодавчих актів України.
  • Ескіз
    Документ
    Legal consequences of adoption a child by foreigner according to the legislation of Ukraine and countries of the European Union
    (Visegrad journal on human rights. – 2020. – № 2 (Vol. 3). – P. 117-122, 2020) Moseichuk, A. I.; Мосейчук, А. І.
    Проаналізовано правові наслідки усиновлення іноземцем дитини за законодавством України та країн Європейського Союзу. Визначено основні спільні риси у правових наслідках усиновлення іноземцем дитини за законодавством України та країн Європейського Союзу. Сформульовано та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного сімейного законодавства України з урахуванням досвіду правового регулювання відносин з усиновлення в країнах Європейського Союзу.
  • Ескіз
    Документ
    Феномен лежачої спадщини у спадковому праві
    (Право і безпека. – 2022. – № 2 (85). – С. 149-157, 2022) Кухарєв, О. Є.; Kukharev, O. Y.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-2086-9179
    З’ясовано сутність феномена лежачої спадщини у спадковому праві. Зроблено висновок, що право власності на спадкове майно набувається спадкоємцем ретроспективно з часу відкриття спадщини незалежно від правового режиму успадкованого майна, а також моменту державної реєстрації права власності на спадщину. Наголошено, що необхідною умовою виникнення права власності на спадщину є її прийняття спадкоємцем у спосіб та строки, визначені цивільним законодавством. Доведена спірність теорії розщеплення права власності на спадкове майно через її невідповідність конструкції універсального спадкового правонаступництва. Феномен лежачої спадщини характеризує фактичний стан об’єктів спадкового правонаступництва з часу відкриття спадщини до моменту її прийняття спадкоємцем. Юридично такого проміжку стану безсуб’єктності майна не існує, зважаючи на закріплене в законі правило про зворотну силу прийняття спадщини.
  • Ескіз
    Документ
    Суб’єкти усиновлення іноземцем дитини за законодавством України та країн Європейського Союзу
    (Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. світлій пам’яті О. А. Пушкіна (м. Харків, 25 трав. 2018 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ; Харків. обласний осередок Всеукр. громад. орг. «Асоціація цивілістів України». – Харків : ХНУВС, 2018. – С. 347 - 350, 2018) Мосейчук, А. І.; Moseichuk, A. I.
    В статті проаналізовано спільні та відмінні риси щодо вимог, які висуваються до суб’єктів усиновлення іноземцем дитини за законодавством України та країн Європейського Союзу. Зазначено про доцільність встановлення верхньої межі різниці у віці між усиновлювачем та усиновлюваним, яка має бути не більш ніж 45 років, як це встановлено в Угорщині, Фінляндії, або визначення максимального віку для усиновлювача – не старше 50 років (Республіка Литва), щоб іноземці глибокого пенсійного віку не мали змоги усиновити дитину – громадянина України.