Засади визначення місця проживання дитини

Abstract

Висвітлено теоретико-методологічні проблеми виявлення засад визначення місця проживання дитини. Засади визначення місця проживання дитини – це основоположні ідеї, якими повинні керуватися батьки, правники, фахівці у сфері опіки при визначенні місця проживання дитини. Встановлено, що визначення місця проживання дитини є комплексним правовим поняттям, яке містить приватноправові та публічно-правові складові. Доведено, що право батьків на визначення місця проживання дитини є похідним від прав дитини. Підкреслено, що правова природа права дитини на місце проживання є складною, оскільки право на місце проживання дитини може бути елементом загальної правосуб’єктності, бути елементом інших прав (права на здоров’я, розвиток, безпечне проживання ін.). Наголошено, що існує два порядку визначення місця проживання дитини: договірний порядок, який передбачає укладення між батьками нотаріально посвідченого договору; позадоговірний порядок (звернення до суду, органу опіки та піклування, медіатора). Проаналізовано способи визначення місця проживання дитини: договірний, судовий, адміністративний, за допомогою медіації. Виокремлено спеціальні та загальні засади визначення місця проживання дитини.The article is focused on highlighting one of the relevant theoretical and methodological problems of identifying the principles of determining the child’s place of residence. The principles of determining the child’s place of residence are fundamental ideas that parents, lawyers and experts in the field of guardianship should follow while determining the child’s place of residence. It has been established that determining the child’s place of residence is a comprehensive legal concept that contains private and public legal components. It has been proved that the right of parents to determine the place of residence of a child is derived from the child rights. It has been emphasized that the legal nature of the child right to a place of residence is complex, since the right to the child’s place of residence can be an element of general legal personality, can be an element of other rights (right to health, development, safe living, etc.). The author has emphasized that there are two procedures for determining the child’s place of residence: the contractual procedure, which involves the conclusion of a notarized agreement between the parents; non-contractual procedure (appeal to the court, guardianship authority, mediator). The author has analyzed the methods of determining the child’s place of residence: contractual, judicial, administrative, with the help of mediation. Special and general principles for determining the child’s place of residence have been singled out. The general principles include: principles of publicity, competitiveness and fairness; the following should be included into the special principles of determining the child’s place of residence: taking into account the best interests of a child while determining the place of residence; lack of priority of parents interests over a child interests; primacy of the child rights; equality of parents rights and interests while determining the child’s place of residence; compliance of the child’s place of residence with standards of adequacy and sufficiency; availability of alternative ways of resolving disputes in regard to determining the child’s place of residence, the child’s place of residence should be safe, in terms of protection from violence. The author has revealed the elements of the principle of the child best interests: 1) parents attitude towards the fulfillment of parental duties; 2) the child’s personal affection to each of them; 3) consideration of the child’s state of health; 4) determining the child’s safety status; 5) establishment of the parents’ ability to support the child.Освещены теоретико-методологические проблемы выявления основ определения места жительства ребенка. Принципы определения места жительства ребенка – это основополагающие идеи, которыми должны руководствоваться родители, юристы, специалисты в сфере опеки при определении места жительства ребенка. Установлено, что место жительства ребенка является комплексным правовым понятием, которое содержит частноправовые и публично-правовые составляющие. Доказано, что право родителей на определение места жительства ребенка производно от прав ребенка. Подчеркнуто, что правовая природа права ребенка на место жительства сложна, поскольку право на место жительства ребенка может быть элементом общей правосубъектности, быть элементом других прав (права на здоровье, развитие, безопасное проживание др.). Отмечено, что существует два порядка определения местожительства ребенка: договорный порядок, предусматривающий заключение между родителями нотариально удостоверенного договора; внедоговорный порядок (обращение в суд, орган опеки и попечительства, медиатора). Проанализированы способы определения места жительства ребенка: договорный, судебный, административный, посредством медиации. Выделены специальные и общие основы определения места жительства ребенка.