Господарське право (Business Law)
Постійне посилання на розділhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/108
Переглянути
Документ Efficiency of insolvency practitioners in realizing legitimate expectations of the parties to a bankruptcy case(Підприємництво, господарство і право. – 2021. – № 9. – С. 37–46, 2021) Syniehubov, O. V.; Синєгубов, О. В.Метою статті є визначення напрямів підвищення ефективності діяльності арбітражних керуючих та забезпечення арбітражним керуючим досягнення мети процедур банкрутства. Методи дослідження. Роботу виконано на підставі загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. Результати. Досліджено напрями підвищення ефективності здійснення процедур банкрутства з огляду на визначальну роль арбітражних керуючих, яка на них покладена державою, у забезпеченні правомірних очікувань кредиторів та боржника. Об’єктом захисту у справах про банкрутство є майнові права кредиторів, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка зумовлює обов’язок держави забезпечити судову процедуру, що дає змогу національним судам ефективно, справедливо й у розумний строк розглядати справи. Визначено, що у процесі забезпечення інтересів сторін справи про банкрутство арбітражні керуючі під час здійснення функцій арбітражного управління є не приватними або службовими особами, а здійснюють публічні функції, які їм делеговані судом. З метою стимулювання арбітражних керуючих до ефективних результатів має бути переглянута система оплати основної винагороди залежно від фактично здійснених повноважень. Висновки. Підвищення ефективності діяльності арбітражних керуючих визначається такими ознаками: встановленням рандомізованого призначення автоматизованою системою, що вплине на їх незалежність, яка має враховувати їхню репутацію, кваліфікацію, досвід роботи в певній галузі господарської діяльності; необхідністю обґрунтування відсторонення арбітражного керуючого; контролем кредиторів над формуванням конкурсної маси. Здійснення арбітражним керуючим публічних функцій зумовлює позитивну відповідальність держави за його діяльність та наявність пропорційних, ефективних засобів контролю з огляду на вимоги ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.