Сучасний науковий дискурс про типологію прав людини

Abstract

У науковому дослідженні акцентується увага на неоднозначності підходів до поділу прав людини на «основні» та «неосновні». Зазначається, що, з одного боку, в Україні сформувалася певна система поділу прав людини, а з іншого – вона не у повній мірі корелює зі світовими підходами до класифікації прав людини. Беручи до уваги практику ряду країн, міжнародний досвід, а також враховуючи тезу, що «права людини – це комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві» акцентуєтся увага на недоцільності поділу прав людини на «основні» та «неосновні».The research focuses on the ambiguity of approaches to the division of human rights into "basic" and "non-basic". It is noted that, on the one hand, Ukraine has formed a certain system of division of human rights, and on the other - it is not fully correlated with global approaches to the classification of human rights. Taking into account the practice of some countries, international experience, as well as taking into account the thesis that "human rights are a set of natural and inviolable freedoms and legal opportunities due to human existence in society" emphasizes the inexpediency of dividing human rights into "basic" and "non-essential".В научном исследовании акцентируется внимание на неоднозначности подходов к разделению прав человека на «основные» и «неосновные». Отмечается, что, с одной стороны, в Украине сформировалась определенная система разделения прав человека, а с другой - она ​​не в полной мере коррелирует с мировыми подходами к классификации прав человека. Принимая во внимание практику ряда стран, международный опыт, а также учитывая тезис, что «права человека - это комплекс природных и незыблемых свобод и юридических возможностей, обусловленных фактом существования человека в обществе» акцентуется внимание на нецелесообразности разделения прав человека на «основные» и «неосновные».