Взаємодія Служби освітньої безпеки Національної поліції та суспільних інституцій у забезпеченні безпечного освітнього середовища

Abstract

Актуалізація питання забезпечення безпечного освітнього середовища є невід’ємною складовою стратегії державної політики у сфері освіти та безпеки, особливо в умовах гібридних загроз, соціальної турбулентності й посилення викликів для неповнолітніх у цифрову добу. Сучасна парадигма функціонування освітніх закладів потребує комплексного підходу до питань профілактики правопорушень, виявлення деструктивних впливів на учнівське середовище, налагодження ефективної системи раннього реагування на ризики насильства, булінгу, кіберзлочинності та інших небезпечних явищ. У цьому контексті виняткової ваги набуває діяльність новоствореної Служби освітньої безпеки Національної поліції України, яка виконує превентивну, консультативну та координаційну функції, спрямовані на формування безпечного простору у сфері освіти. Однією з ключових умов ефективності цієї діяльності виступає міжінституційна взаємодія з іншими суб’єктами забезпечення безпеки – органами місцевого самоврядування, службами у справах дітей, центрами соціальних служб, психологічною та368 медичною службами, громадськими об’єднаннями, батьківськими комітетами, а також безпосередньо з адміністрацією закладів освіти. Взаємодія між зазначеними структурами повинна мати не лише епізодичний, а системний характер, бути юридично унормованою, узгодженою з положеннями міжнародного й національного права та базуватися на принципах партисипативності, міжвідомчої координації, субсидіарності та дотримання прав дитини. Особливу увагу слід приділяти формуванню ефективного механізму інформаційного обміну, стандартизації алгоритмів дій у кризових ситуаціях, правовому супроводу профілактичних заходів і професійній підготовці персоналу, який залучається до спільних програм. Дослідження окреслює сучасні виклики, що постають перед інституціями, які опікуються питаннями безпеки освітнього середовища, вказує на наявні організаційно-правові прогалини у сфері міжвідомчої взаємодії, та пропонує шляхи їх усунення з урахуванням принципів демократичного врядування й потреб сучасного освітнього простору.

The issue of ensuring a safe educational environment is an integral part of the state policy strategy in the field of education and security, especially in the context of hybrid threats, social turbulence and increased challenges for minors in the digital age. The modern paradigm of the functioning of educational institutions requires a comprehensive approach to the issues of preventing offenses, identifying destructive influences on the student environment, establishing an effective system of early response to the risks of violence, bullying, cybercrime and other dangerous phenomena. In this context, the activities of the newly established Educational Security Service of the National Police of Ukraine, which performs preventive, consultative and coordinating functions aimed at forming a safe space in the field of education, acquire exceptional importance. One of the key conditions for the effectiveness of this activity is inter-institutional interaction with other security entities - local governments, children's services, social service centers, psychological and368 medical services, public associations, parents' committees, as well as directly with the administration of educational institutions. Interaction between the above structures should be not only episodic, but systemic in nature, be legally regulated, consistent with the provisions of international and national law and be based on the principles of participation, interagency coordination, subsidiarity and respect for the rights of the child. Special attention should be paid to the formation of an effective mechanism for information exchange, standardization of algorithms for actions in crisis situations, legal support for preventive measures and professional training of personnel involved in joint programs. The study outlines the current challenges facing institutions dealing with issues of educational environment security, points to existing organizational and legal gaps in the field of interagency interaction, and suggests ways to eliminate them, taking into account the principles of democratic governance and the needs of the modern educational space.