Добросовісність як правова категорія

Abstract

У статті проведено загальну характеристику і визначено юридичну природу категорії «добросовісність». Зазначено, що наразі в українській юриспруденції теоретичні та прикладні питання добросовісності у праві знаходять своє відображення через низку положень цивільного та адміністративного права. Між іншим, такий підхід є дещо звуженим та не дає побачити цілісну картину, що розкриває всі риси досліджуваного явища. Проведено співвідношення права і моралі. Наведено визначення категорії «добросовісність», які надаються цьому поняттю різними дослідниками. Встановлено, що згідно з найбільш поширеною думкою, категорія добросовісності визначається через етичні, моральні категорії. Зроблено висновок, що у межах галузевих юридичних наук (цивільного та адміністративного права) вчені, намагаючись узагальнити та формалізувати риси добросовісності, не напрацювали єдиних/ універсальних підходів. Проведено аналіз зарубіжних напрацювань щодо добросовісності у праві. Зазначено, що закордонні автори, крізь риси добросовісності, відшуковують фундаментальні підходи у праві, а саме через вплив моралі на право, категорію правосвідомості та правомірну поведінку та принципи права. Проаналізувавши закордонні підходи до розуміння поняття «добросовісність», ми простежуємо ланцюг із фундаментальних, філософсько-правових та галузевих підходів щодо розуміння цього терміну. Для визначення сутності категорії «добросовісність», проведено аналіз Постанов Верховного Суду і Великої Палати Верховного Суду стосовно використання ним терміну «добросовісність» і розуміння його змісту судовим органом. Зауважується, що розкриття юридичних рис добросовісності має спиратися на міждисциплінарний науковий підхід, в основі якого лежать теоретико-правові напрацювання щодо правосвідомості особи, типів правомірної поведінки та також принципів права. Наголошено, що важливу роль у встановленні критеріїв добросовісності відіграє судова практика, яка через накопичення прецедентів і судових позицій поступово формує каталог ознак добросовісної поведінки. Таким чином, суди, вирішуючи конкретні справи, розробляють і застосовують ці ознаки, які стають частиною правової системи. Вони можуть включати такі критерії, як чесність, розумність, відповідальність, пропорційність у поведінці сторін та інші подібні риси, які загалом визначаються на підставі судових рішень і підходів, закріплених у правозастосуванні.

The article provides a general description and defines the legal nature of the category ‘integrity’. It is noted that currently in Ukrainian jurisprudence, theoretical and applied issues of good faith in law are reflected in a number of provisions of civil and administrative law. However, such an approach is somewhat narrow and does not allow us to see the whole picture which reveals all the features of the phenomenon under study. The author makes a correlation between law and morality. The author provides the definitions of the category ‘good faith’ given to this concept by various researchers. It is established that according to the most common opinion, the category of good faith is defined through ethical and moral categories. The author concludes that within the framework of branch legal sciences (civil and administrative law), scholars have not developed any unified/universal approaches when trying to generalise and formalise the features of good faith. The author analyses foreign developments on good faith in law. It is noted that foreign authors, through the features of good faith, seek fundamental approaches to law, namely, through the influence of morality on law, the category of legal consciousness and lawful behaviour and the principles of law. Having analysed foreign approaches to understanding the concept of ‘good faith’, we trace a chain of fundamental, philosophical and legal, and sectoral approaches to understanding this term. In order to determine the essence of the category of ‘good faith’, the author analyses the Resolutions of the Supreme Court and the Grand Chamber of the Supreme Court regarding their use of the term ‘good faith’ and the judicial body’s understanding of its meaning. It is noted that the disclosure of the legal features of good faith should be based on an interdisciplinary scientific approach, which is based on theoretical and legal developments regarding legal consciousness of a person, types of lawful behaviour and principles of law. It is emphasised that an important role in establishing the criteria of good faith is played by judicial practice, which, through the accumulation of precedents and court opinions, gradually forms a catalogue of signs of good faith behaviour. Thus, courts, when deciding on specific cases, develop and apply these criteria, which become part of the legal system. They may include such criteria as honesty, reasonableness, responsibility, proportionality in the parties’ behaviour and other similar features, which are generally determined on the basis of court decisions and approaches enshrined in law enforcement.

Предоставлен комплексный анализ научно-концептуальных подходов и актов позитивного права, по которым выявляются юридические характеристики добросовестности.