Сутність негативного стимулювання у праві

Abstract

У статті досліджується стимулювання в праві, оскільки правові стимули являють собою сильний важіль мотиваційного тиску, найважливіший засіб виховання сучасної людини. Наголошується, що правове стимулювання є ефективним інструментом державного управління, способом вирішення наявних економічних і соціальних проблем. Визначається, що предметом правового стимулювання виступає «власний» інтерес суб'єкта. Наведено підходи ряду дослідників стосовно поділу правових стимулів на позитивні і негативні. Проводиться порівняння між правовими обмеженнями і стимулами у праві. Наводяться критерії, що відокремлюють правові стимули від правових обмежень. Зазначається, що усі правові засоби примусу як стимулюючі заходи, повинні застосовуватися таким чином, щоб вони могли надавати позитивний вплив і на конкретного засудженого при реалізації індивідуальної програми його виправлення, і на діяльність в цілому. У подальшому, робиться наголос на тому, що до правових стимулів як позитивних факторів часто відносять всі правові засоби і в тому випадку, коли вони сприяють поставленої перед дією права мети - направляють поведінку людей в правомірне русло. Зазначається, що негативне стимулювання є невід’ємною частиною підтримання правопорядку у державі, оскільки воно має на меті вплив на особу, примушуючи її вчиняти належним чином, шляхом обмеження його можливостей через примусові заходи з боку держави. Негативні стимули беруть на себе роль обмежень, впливають на суб'єкта шляхом звуження обсягу можливостей через "негативну" правову мотивацію і примусові заходи, виконуючи при цьому роль загальнорегулятивного правового інструменту. Водночас, негативні стимули – це ті суттєві важелі з боку держави, які мають на меті запобігання протиправній поведінці особи і примушують її до вчинення правомірної поведінки, через можливість застосування державного примусу або притягнення до юридичної відповідальності.

The article examines incentives in law, because legal incentives are a strong lever of motivational pressure, the most important means of educating modern man. It is emphasized that legal incentives are an effective tool of public administration, a way to solve existing economic and social problems. It is determined that the subject of legal incentives is the "own" interest of the subject. The approaches of a number of researchers concerning the division of legal incentives into positive and negative are given. A comparison is made between legal restrictions and incentives in law. Criteria are given that separate legal incentives from legal restrictions. It is noted that all legal means of coercion as incentives should be used in such a way that they can have a positive impact on a particular convict in the implementation of an individual program of correction, and on the activities as a whole. In the future, it is emphasized that legal incentives as positive factors often include all legal means and in the case when they contribute to the goal of law - direct people's behavior in the right direction. It is noted that negative incentives are an integral part of maintaining law and order in the state, as it aims to influence the person, forcing him to do so by restricting his opportunities through coercive measures by the state. Negative incentives take on the role of restrictions, affect the subject by narrowing the scope of opportunities through "negative" legal motivation and coercive measures, while playing the role of a general regulatory legal instrument. At the same time, negative incentives are those significant levers on the part of the state that aim to prevent illegal behavior of a person and force him to commit lawful behavior, through the possibility of using state coercion or prosecution.

В статье рассматривается вопрос стимулирования в праве, поскольку правовые стимулы представляют собой рычаг мотивационного давления, важнейшее средство воспитания современного человека. Отмечается, что правовое стимулирование является эффективным инструментом государственного управления, способом решения имеющихся экономических и социальных проблем. Определяется, что предметом правового стимулирования выступает «собственный» интерес субъекта. Приведены подходы ряда исследователей относительно разделения правовых стимулов на положительные и отрицательные. Проводится анализ между правовыми ограничениями и стимулами в праве. Приводятся критерии, отделяющие правовые стимулы от правовых ограничений. Отмечается, что все правовые средства принуждения как стимулирующие меры должны применяться таким образом, чтобы они могли оказывать положительное влияние и на конкретного осужденного при реализации индивидуальной программы его исправления, и на деятельность в целом. В дальнейшем, делается упор на то, что к правовым стимулам как положительным факторам, часто относят все правовые средства и в том случае, когда они способствуют поставленной цели - направляют поведение людей в правомерном русле. Отмечается, что негативное стимулирование является неотъемлемой частью поддержания правопорядка в государстве, поскольку оно имеет целью воздействие на человека, заставляя его совершать должным образом, путем ограничения его возможностей через принудительные меры со стороны государства. Негативные стимулы берут на себя роль ограничений, влияющих на субъекта путем сужения объема возможностей путем "негативной" правовой мотивации и принудительных мер, выполняя при этом роль общерегулятивного правового инструмента. В то же время, негативные стимулы - это те рычаги со стороны государства, которые направлены на предотвращение противоправного поведения и заставляют совершать правомерные действия, из-за возможности применения государственного принуждения или привлечения к юридической ответственности.