Роль сільської громади як суб’єкта земельних відносин в українському державотворенні

Abstract

У статті здійснено критичний аналіз розуміння української сільської землеробської громади як одиниці самоврядування, у структурі якої приватновласницькі сімейно-господарські відносини були домінуючими. Доведено, що поняття «сільська громада» цілком і повністю за своїм змістом відрізняється від «російської поземельної общини». Акцентовано увагу на тому, що українська землеробська сільська громада з її приватновласницькими земельними відносинами закріпила правові норми Литовських Статутів у повсякденну виробничу суспільно-господарську практику та духовну землеробську обрядову культуру, що сприяло її традиціоналізації, консервації та передачі від покоління до покоління, зберігаючи індивідуалізовану форму приватного землеволодіння. Розкрито місце і роль сільської громади у збереженні та відродженні правових норм приватновласницького землеволодіння в козацьку добу та на початку XX ст.

This article provides a critical analysis of Ukrainian understanding of rural agricultural community as a unit of government, the structure of which is privately owned family-busi-ness relations were dominant. It is proved that the concept of “rural community” is entirely different in its meaning from “the Land of the Russian community” The attention that the Ukrainian agricultural rural community with its privately owned land relations strengthened law Lithuanian Statute in the daily production of social and economic practice and spiritual farmer ritual culture that contributed to its tradytsionalizatsiyi, conservation and transfer from generation to generation, while maintaining individualized form of private land. Reveals the place and role of rural communities in the preservation and revival of the law of private land ownership in the Cossack night and in the early twentieth century.

В статье осуществлен критический анализ понимания украинской сельской земледельческой общины как единицы самоуправления, в структуре которой частнособственнические семейно-хозяйственные отношения были доминирующими. Доказано, что понятие «сельская община» целиком и полностью по своему содержанию отличается от «русской поземельной общины». Акцентировано внимание на том, что украинская земледельческая сельская община с ее частнособственническими земельными отношениями закрепила правовые нормы Литовских Уставов в повседневную производственную общественно-хозяйственную практику и духовную земледельческую обрядовую культуру, что способствовало ее традицио-нализации, консервации и передачи от поколения к поколению, сохраняя индивидуализированную форму частного землевладения. Раскрыто место и роль сельской общины в сохранении и возрождении правовых норм частновладельческого землевладения в казачества и в начале XX в.