Проблеми ідентифікації особи за ознаками зовнішності під час розслідування кримінальних правопорушень

Abstract

Ідентифікацію особи (як одне з основних тактичних завдань розслідування) здійснюють за різними підставами (зокрема, за ознаками зовнішності). Правоохоронні органи застосовують як процесуальні (пред’явлення особи для впізнання та портретну експертизу), так і непроцесуальні способи такої ідентифікації. Мета статті — визначити типові проблеми, що виникають під час здійснення ідентифікації особи за ознаками зовнішності, і розробити рекомендації щодо їх усунення та запобігання їм. Використано комплекс загальнонаукових методів, а саме: системний підхід визначає застосування цих методів і дає змогу вивчити порушені проблеми; діалектичний метод — установити цілі дослідження в динаміці та взаємозв’язку, з’ясувати суб’єктивні й об’єктивні проблеми ідентифікації особи; логічний метод і метод узагальнення — сформулювати рекомендації щодо усунення типових помилок слідчої та експертної практики. Установлено, що пред’явлення особи для впізнання належить до тих слідчих (розшукових) дій, результати яких за доказовим значенням неможливо здобути в інший спосіб. Основні проблемні питання, які виникають у разі пред’явлення особи для впізнання, класифіковано у дві групи: суб’єктивні (які можна вирішити шляхом підвищення професійної компетентності сторони обвинувачення) й об’єктивні (яких складно позбутися, хоча іноді вони унеможливлюють проведення такої слідчої (розшукової) дії). Наголошено, що низька якість порівняльних зразків унеможливлює вирішення ідентифікаційних завдань під час проведення портретної експертизи. Доведено, що основним завданням сторони обвинувачення є надання порівняльних матеріалів високої якості, із дотриманням певних вимог, а за потреби — залучення судових експертів відповідного фаху.

Establishing the identity of the criminal is one of the main tactical tasks of the investigation, it is carried out on various grounds: in particular, by appearance features. Law enforcement agencies use both procedural (presentation of a person for identification) and non-procedural ways of identification. The purpose of the article is to identify typical problems arising in the implementation of a person’s identification based on appearance and to develop recommendations for their eradication and elimination. The complex of general scientific methods was used in the study, in particular, a systematic approach determines the application of these methods and allows you to study the problems voiced. The dialectical method makes it possible to establish the objectives of the study in dynamics and interrelationships, to find out the subjective and objective problems of a person’s identification. The logical method and the method of generalization enable to formulate recommendations for eliminating typical errors that occur in investigative and forensic expert practice. It has been determined that the presentation of a person for identification refers to those investigative (search) actions, the result of which, in terms of evidentiary value, cannot be obtained in another way. Main problematic issues arising while presentation of a person for identification are classified into two groups: subjective (that can be solved by increasing the professional competence of the prosecution) and objective (that are quite difficult to eliminate, though sometimes they generally make it impossible to carry out the specified investigative (search) action). It was stressed that a typical problem that excludes the possibility of solving identification problems during composite drawing is the low quality of comparative samples. It has been proven that the main task of the prosecution is the production of comparative materials of appropriate quality, in compliance with the relevant requirements, and, if necessary, the involvement of forensic experts of the corresponding specialization. Keywords: criminal offense; identification of a person; appearance features; presentation for identification; composite drawing.

Идентификацию личности (как одно из основных тактических заданий расследования) осуществляют по различным признакам: в частности, по признакам внешности. Правоохранительные органы применяют как процессуальные (предъявление лица для опознания и портретную экспертизу), так и непроцессуальные способы такой идентификации. Цель статьи — определить типичные проблемы, возникающие при осуществлении идентификации личности по признакам внешности, и разработать рекомендации по их устранению и предупреждению. Использован комплекс общенаучных методов, а именно: системный подход определяет применение этих методов и позволяет изучить поднятые проблемы; диалектический метод — установить цели исследования в динамике и взаимосвязи, выяснить субъективные и объективные проблемы идентификации личности; логический метод и метод обобщения — сформулировать рекомендации по устранению типичных ошибок следственной и экспертной практики. Установлено, что предъявление лица для опознания относится к тем следственным (розыскным) действиям, результат которых по доказательному значению невозможно получить другим способом. Основные проблемные вопросы, возникающие в случае предъявления лица для опознания, классифицированы в две группы: субъективные (которые можно решить путём повышения профессиональной компетентности стороны обвинения) и объективные (которые сложно устранить, хотя иногда они делают невозможным проведение такого следственного (розыскного) действия). Подчёркнуто, что низкое качество сравнительных образцов лишает возможности решить идентификационные задачи при проведении портретной экспертизы. Доказано, что основной задачей стороны обвинения является предоставление сравнительных материалов высокого качества, с соблюдением соответствующих требований, а при необходимости — привлечение судебных экспертов соответствующей специальности.