Римське право про юридичну особу: pro et contra

Abstract

Наведено аргументи «за» і «проти» підтримки існування та розвитку конструкції «юридична особа» у вченнях римських юристів. Аналіз цивілістичної доктрини про римське право щодо вчення про юридичну особу дозволив дійти висновку, що хоча римські юристи не напрацювали поняття юридичної особи, однак було запропоновано її основний практичний прояв: напрацьовано поняття правоздатності, що не залежить від фізичної особи, поняття дієздатності й основні типи юридичних осіб, які отримали в подальшому свій розвиток в європейській юриспруденції. Заслугою римського права є обґрунтування юридичного способу, за допомогою якого найрізноманітніші соціальні утворення могли бути введені в цивільний оборот. Наголошено, що ідея розширення кола суб’єктів приватного права за рахунок особливих організацій, союзів громадян належить саме римському приватному праву, проте саме поняття «юридична особа» на цьому етапі історичного розвитку не було сформоване з точки зору матеріального права, а оформилося лише як соціальна категорія, але не як правова.

The article is devoted to the study and comparison of the teachings of Roman lawyers regard-ing the emergence and understanding of the essence of a legal entity as a certain organization of people, as well as providing arguments “for” and “against”its exist ence as an independent participant in private relations. Attention is drawn to the fact that the current state of the de-velopment of civilist thought regarding the development of the category “legal entity” by Roman lawyers indicates the existence of threeapproaches: 1) Roman lawyers developed and used a legal structure that was different from the citizens of Rome and could participate in the civil turnover of that time; 2) the category of legal entity was not known to Roman lawyers, but the mainfeatures characterised to its modern understanding (legal capacity, property separa-tion, the possibility to participate in legal proceedings, etc.) were developed precisely in An-cient Rome; 3) for the jurisprudence of the Roman period, the category “legalentity” orits in-dividual characteristics were not known in the sense that are now attached to the content of the relevant characteristics, but the use of individual constructions, such as “universitas”, “cor-pus”, “collegia”, “sodalitia”, etc., was intended to showthat in private relations, property can ex-ist without being tied to a Roman citizen as a subject of rights.The analysis of the civil law doctrine of Roman law regarding the doctrine of a legal entity in the context of comparison with the modern understanding of the essence of such a participant in civil relations led to the conclusion that although Roman lawyers did not develop the con-cept of a legal entity, they proposed its main practical manifestation: the concept of legal capac-ity, which does not depend on an individual, the concept of legal capacity and the main types of legal entities that were further developed in European jurisprudence (corporations and institu-tions). The merit of Roman law is the substantiation of the legal way by which a variety of so-cial entities could be introduced into civil turnover. It is emphasized that although the concept of “legal entity” was not defined by the Roman an-cient lawyers, and its essence was not directly studied by them, the idea of expanding the circle of su bjects of private law at the expense of special organizations, unions of citizens belongs to the Roman private law. It can be assumed that the very concept of “legal entity” at this stage of historical development was not formed from the point of view of substantive law, but was formed only as a social category, but not as a legal one.

Приведены аргументы «за» и «против» поддержки существования и развития конструкции «юридическое лицо» в учениях римских юристов. Анализ цивилистической доктрины о римском праве по поводу учения о юридическом лице позволил прийти к выводу, что хотя римские юристы не наработали понятие юридического лица, однако было предложено его основное практическое проявление: наработанны понятия правоспособности, не зависящей от физического лица, понятие дееспособности и основные типы юридических лиц, получивших в дальнейшем свое развитие в европейской юриспруденции. Заслугой римского права является обоснование юридического способа, посредством которого самые разные социальные образования могли быть введены в гражданский оборот. Отмечено, что идея расширения круга субъектов частного права за счет особых организаций, союзов граждан принадлежит именно римскому частному праву, однако само понятие «юридическое лицо» на этом этапе исторического развития не было сформировано с точки зрения материального права, а оформилось только как социальная категория, но не как правовая.