Генеза складу правових відносин

Abstract

Досліджено особливості ґенези складу правових відносин. Наголошено, що теорія правових відносин, яка виступає у вигляді широкого тарізноманітного масив узнань і уявлень, звичайно може бути прийнята як основне джерело, що живить сам процес подальшого розвитку й удосконалення їх сутності, визначення та складу. Процесуальні повноваження в«чистому» вигляді не можна віднести ні до процесуальних прав, ні до процесуальних обов’язків. За своїм призначенням це в певному сенсі продукт синтезу прав і обов’язків. Насамперед – це компонент компетенції відповідного державного органу або посадової особи. Вони, володіючи процесуальними повноваженнями, не лише процесуально управомочені, але й зобов’язані виконувати передбачені процесуальним законом дії.

It is noted that thetheory of legal relations appears in the form of a wide and diverse array of knowledge and ideas, of course, it can be accepted as the main source that feeds the very pro-cess of further development and improvement of their essence, definition and composit ion.It isemphasized that two categories of social relations were distinguished in the general theory of law and branch sciences: “organized” and “organizational” social relations. The first always arise to achieve certain goals, the second to normalize t he processes “being organized”. Procedural legal relations take the place of the initial, determining element in the composition of procedural proceedings. In turn, procedural proceedings are defined as the mainelement of the legal process, whichis a sy stemic formation, a complex of interrelated and mutually condi-tioned procedural actions.Procedural legal relations, which justify the dynamics of material legal relations, in turn, are derived from the latter, have a subordinate, official character in rela-tion to them, perform the role of a kind of procedural “superstructure” over the material-legal “base”. The peculiarities of the subjects of procedural legal relations can be seen in the following. First of all , proce dural legal relations are characterized by the diversity and multiplicity of the com-position of subjects, which are divided into, on the one hand, a group directly interested in the results of the legal process, that is, those whose interests are protected , the realization of sub-jectiv e rightsor powers, the fulfillment of legal obligations the whole arsenal of procedural methods, means and techniques helps to avoid or endure legal responsibility, and on the other hand, a group of leading subjects who perfo rm their functions in “other p eople’s” interests, for the purposes of the case under consideration.Procedural powers in their “pure” form cannot be classified as either procedural rights or pro-cedural duties. According to its purpose, it is, in a certain sense, a product of the synthesis of rights and obligations. First of all, this is a component of the competence of the relevant state body or official. Possessing procedural powers, they are not only procedurally authorized, but also obliged to perform ac tions provided for by the procedural l aw.The legally binding nature of powers is expressed in certain limits of their rights in relation to other persons and bodies and at the same time entrusting them with the obligation to use the rights granted to themto achieve their goals. It isnecessa ry to take into account the combina-tion of procedural rights and obligations within the limits of procedural powers, their various compositions in specific legal relations, taking into account the dynamism and multisu bjectivity of the latter.

Исследованы особенности генезиса состава правовых отношений. Отмечено, что теория правовых отношений, выступающая в виде широкого и разнообразного массива знаний и представлений, обычно может быть принята в качестве основного источника, питающего сам процесс дальнейшего развития и совершенствования их сущности, определения и состава. Процессуальные полномочия в «чистом» виде нельзя отнести ни к процессуальным правам, ни к процессуальным обязанностям. По своему назначению это в определенном смысле продукт синтеза прав и обязанностей. Это компонент компетенции соответствующего государственного органа или должностного лица. Они, обладая процессуальными полномочиями, не только процессуально управомочены, но и обязаны к выполнению предусмотренных процессуальным законом действий.