Розбудова стійкості українських закладів вищої освіти як суб’єктів управління вищою освітою в умовах війни

Abstract

У статті досліджується концепція організаційної стійкості у закладах вищої освіти, яка може дозволити їм впоратися з кризовими ситуаціями та сприяти майбутньому успіху. Зважаючи на зростаючий академічний інтерес до публічного адміністрування в умовах стійкості, бракує консенсусу щодо стійкості ЗВО та того, як вона працює, підкреслюючи потребу в додаткових знаннях щодо можливостей та умов, які складають таку стійкість. Автори роблять свої внески у цю галузь, концептуалізуючи стійкість і розбиваючи її на три етапи: адаптація, трансформація та передбачення. Вони також визначають основні можливості, в тому числі стратегічне бачення, оперативну гнучкість і культуру підтримки, які формують організаційну стійкість. Спираючись на аналіз процесів, автори надають огляд взаємозв'язку та взаємодії між різними стадіями стійкості, а також основні передумови та рушійні сили. Також запропоновано чотири інструменти на основі аналізу європейських нормативно-правових актів, здатних відновити стабільність у кризових ситуаціях. Це дослідження просуває розуміння складної та вбудованої конструкції організаційної стійкості та пропонує ідеї, які можуть інформувати майбутню емпіричну роботу в галузі управління вищою освітою. У статті підкреслюється важливість розвитку потенціалу стійкості у закладах вищої освіти, особливо в часи турбулентності та невизначеності, щоб гарантувати їх стійкість.The article explores the concept of organizational sustainability in higher education institutions, which can allow them to cope with crisis situations and contribute to future success. Given the growing academic interest in public administration in a sustainability setting, there is a lack of consensus about its definition and how it works, highlighting the need for additional knowledge about the opportunities and conditions that make up sustainability. The authors make their contributions to this field by conceptualizing sustainability and breaking it down into three stages: adaptation, transformation and foresight. They also identify core capabilities, including strategic vision, operational flexibility, and a culture of support that shape organizational resilience. The methodology chosen for this study is supported by a broad review of relevant literature covering scientific books, journals, official legal documents and publications, taking into account those issued by European Union bodies. Through careful analysis of these diverse sources, the study provides a theoretical and contextual framework for studying the process of building resilience in the complex context of the armed invasion of Ukraine. For a comprehensive study of the dynamics of building resilience in the conditions of Russian aggression, the study uses a variety of established scientific methods. Drawing on process research, the authors provide an overview of the relationship and interaction between the different stages of sustainability, as well as the underlying prerequisites and drivers. Four tools are also proposed based on the analysis of European normative legal acts that can restore stability in crisis situations. This study advances understanding of the complex and embedded design of organizational resilience and offers insights that may inform future empirical work in higher education management. The article highlights the importance of developing resilience capacity in higher education institutions, especially in times of turbulence and uncertainty, to guarantee their sustainability.В статье исследуется концепция организационной устойчивости в заведениях высшего образования, которое может позволить им справиться с кризисными ситуациями и способствовать будущему успеху. Это исследование продвигает понимание сложной и встроенной конструкции организационной стойкости и предлагает идеи, которые могут информировать будущую эмпирическую работу в области управления высшим образованием. В статье подчеркивается важность развития потенциала устойчивости в высших учреждениях образования, особенно во времена турбулентности и неопределенности, чтобы гарантировать их стойкость.