Національна поліція як суб’єкт забезпечення безпечного освітнього середовища: історико-правові передумови створення служби освітньої безпеки

Abstract

Формування безпечного освітнього середовища є однією з ключових гарантій реалізації права на освіту, особливо в умовах соціальної нестабільності, гібридних загроз та воєнного стану. Національна поліція України відіграє провідну роль у забезпеченні правопорядку в освітніх закладах, запобіганні правопорушенням серед учнівської та студентської молоді, а також у реагуванні на випадки насильства, булінгу й інших загроз, що виникають у шкільному середовищі. Історико-правовий аналіз свідчить, що ідея створення окремої структурної одиниці у складі Національної поліції, орієнтованої на роботу з освітнім середовищем, є логічним етапом еволюції української моделі поліцейської діяльності. Досвід низки зарубіжних країн, зокрема США, Канади, Великобританії, демонструє ефективність функціонування спеціалізованих служб шкільної безпеки, що сприяють не лише превенції правопорушень, а й формуванню довіри між молоддю та правоохоронцями. У процесі аналізу вітчизняних нормативно-правових актів і політичних ініціатив встановлено, що створення Служби освітньої безпеки в структурі Національної поліції України має міцне теоретико-правове підґрунтя, сформоване на стику адміністративного, освітнього та правозахисного напрямів. Така служба покликана здійснювати як профілактичну, так і просвітницьку діяльність, залучаючи поліцейських до щоденної взаємодії з учнями, педагогами, адміністраціями шкіл. Водночас історичний контекст розвитку інституцій превентивної поліції, починаючи з перших спроб запровадження шкільної міліції у 1990-х роках, свідчить про поступове накопичення практичного досвіду, який нині трансформується в нову парадигму – інституціалізацію шкільного поліцейського як фахового, підготовленого та соціально орієнтованого суб’єкта превентивного впливу. У запропонованому дослідженні обґрунтовано, що створення Служби освітньої безпеки має базуватися на принципах правової визначеності, відкритості, міжсекторальної взаємодії та орієнтації на права дитини. Служба повинна стати не лише органом стримування загроз, а й активним агентом позитивних змін у суспільному сприйнятті ролі поліції в освітньому процесі. У результаті сформульовано низку практичних рекомендацій для вдосконалення законодавчої бази, підвищення інституційної спроможності Національної поліції та впровадження ефективних моделей співпраці з закладами освіти на всіх рівнях.

The formation of a safe educational environment is one of the fundamental guarantees for the realization of the right to education, particularly in times of social instability, hybrid threats, and martial law. The National Police of Ukraine plays a crucial role in maintaining public order within educational institutions, preventing offenses among students, and responding to violence, bullying, and other threats within the school setting. A historical and legal analysis reveals that the idea of establishing a dedicated structural unit within the National Police—focused specifically on the educational sphere—is a logical step in the evolution of Ukraine’s policing model. The experience of several foreign countries, including the United States, Canada, and the United Kingdom, demonstrates the effectiveness of specialized school safety services that not only prevent criminal offenses but also foster trust between young people and law enforcement officers. An analysis of national legal acts and policy initiatives shows that the establishment of an Educational Safety Service within the structure of the National Police of Ukraine has a solid theoretical and legal foundation. This foundation lies at the intersection of administrative, educational, and human rights approaches. The envisioned service is intended to carry out both preventive and educational functions by engaging police officers in daily interaction with students, teachers, and school administrators. The historical context of the development of preventive policing institutions, starting with the early initiatives of school policing in the 1990s, illustrates a gradual accumulation of practical experience that is now being transformed into a new paradigm—namely, the institutionalization of the school police officer as a trained, professional, and socially oriented actor of preventive influence. This research substantiates that the creation of the Educational Safety Service should be based on the principles of legal certainty, transparency, intersectoral cooperation, and child rights orientation. The service is expected to become not only a mechanism for deterring threats but also an active agent of positive change in the public perception of the police’s role in the educational process. As a result, a series of practical recommendations have been formulated to improve the legislative framework, enhance the institutional capacity of the National Police, and implement effective models of cooperation with educational institutions at all levels.