Current Issues of Improving Proceedings in Cases of Administrative Offenses in the Context of Compliance with International Standards of Human Rights and Freedoms

Abstract

У статті досліджується практика Європейського суду з прав людини щодо визнання невідповідності порядку розгляду українськими судами окремих категорій справ про адміністративні правопорушення основним положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 04.11.1950. На основі аналізу рішення ЄСПЛ «Бантиш та інші проти України», положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про прокуратуру», законопроектів № 10002 від 05.09.2023 р. та № 10002-1 від 22.09.2023 р. Про внесення змін до чинного законодавства України щодо вдосконалення провадження у справах про адміністративні правопорушення автором доведено, що вимоги Європейського суду з прав людини не відповідають рекомендаціям керівних органів. органів Європейського Союзу щодо статусу прокуратури в системі правоохоронних органів, що може спричинити певні правові колізії та проблеми із застосуванням судовими органами України законодавства про адміністративні правопорушення. За результатами дослідження пропонується внести зміни до чинного законодавства України з метою покращення статусу прокурора у провадженні у справах про адміністративні правопорушення та визначення кола суб’єктів, уповноважених представляти обвинувачення в відповідні справи.

The article examines the case-law of the European Court of Human Rights on the recognition of inconsistency of the procedure for consideration by Ukrainian courts of certain categories of administrative offenses with the basic provisions of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 04.11.1950. Based on the analysis of the ECHR judgment "Bantysh and Others v. Ukraine", the provisions of the Code of Ukraine on Administrative Offenses, the Law of Ukraine "On the Public Prosecutor's Office", and draft laws No. 10002 of 05.09.2023 and No. 10002-1 of 22.09.2023 on amendments to the current legislation of Ukraine on improving the proceedings in cases of administrative offenses, the author proves that the requirements of the European Court of Human Rights do not comply with the recommendations of the governing bodies of the European Union regarding the status of the public prosecutor's office in the system of law enforcement agencies, which may cause certain legal conflicts and problems with the application of the legislation on administrative offenses by the judicial authorities of Ukraine. Based on the results of the research, it is proposed to introduce changes to the current legislation of Ukraine in order to improve the status of the prosecutor in the proceedings in cases of administrative offenses and to determine the range of subjects authorized to represent the prosecution in relevant cases.

В статье исследуется практика Европейского суда по правам человека относительно признания несоответствия порядка рассмотрения украинскими судами отдельных категорий административных правонарушений основным положениям Конвенции о защите прав человека и основных свобод от 04.11.1950 г. На основе анализа решения ЕСПЧ «Бантыш и другие против Украины», положений Кодекса Украины об административных правонарушениях, Закона Украины «О прокуратуре», законопроектов № 10002 от 05.09.2023 и № 10002-1 от 22.09.2023 о внесении изменений в действующее законодательство Украины относительно совершенствования производства по делам об административных правонарушениях автор доказывает, что требования Европейского суда по правам человека не соответствуют рекомендациям руководящих органов Европейского Союза относительно статуса прокуратуры в системе правоохранительных органов, что может вызвать определенные правовые коллизии и проблемы с применением законодательства об административных правонарушениях судебными органами Украины. По результатам исследования предлагается внести изменения в действующее законодательство Украины с целью совершенствования статуса прокурора в производстве по делам об административных правонарушениях и определить круг субъектов, уполномоченных представлять обвинение в соответствующих делах.