Договірне врегулювання шлюбних відносин в Україні

Abstract

Проаналізовано договірне врегулювання шлюбних відносин як сучасний правовий і соціальний інструмент регламентації взаємодії подружжя в Україні. Приділено увагу з’ясуванню поняття, правової природи, особливостей суб’єктного складу шлюбного договору, а також порівнянню правового регулювання цього інституту в Україні та іноземних державах з огляду на можливість інтеграції позитивного зарубіжного досвіду. Проаналізовано законодавство різних країн, зокрема Франції та Німеччини, а також розкрито соціальні передумови та наслідки поширення практики договірного врегулювання шлюбних відносин. Підтримано позицію, згідно з якою шлюбний договір є не лише юридичною формою регламентації прав і обов’язків подружжя, а й соціальним механізмом, що відображає трансформацію інституту сім’ї в умовах зміненої системи цінностей, посилення індивідуалізації та зростання значення приватної автономії особистості. Наведено емпіричні дані, які свідчать про те, що шлюбні договори, попри наявність правових механізмів, залишаються малопоширеними через домінування традиційних уявлень про шлюб, недовіру до юридичних інструментів і низький рівень правової обізнаності населення. Доведено, що шлюбний договір є договором про спільну діяльність, його укладають для зміни законного режиму спільно набутого майна подружжя. Водночас він не містить зобов’язань сторін щодо об’єднання вкладів або спільної діяльності. Досліджено договірне врегулювання шлюбних відносин в Україні крізь призму сучасних правових підходів. Проаналізовано теоретичні засади, нормативно-правову базу та практику її застосування, розкрито зміст шлюбного договору, визначено його межі. Зроблено висновки щодо доцільності впровадження окремих положень, не властивих українському законодавству щодо шлюбних договорів. По-перше, заборону внесення змін до шлюбного договору визначено радикальною та необґрунтованою умовою; по-друге, вимогу реєстрації шлюбних договорів через суд визнано обтяжливою як для сторін, так і для судової системи. У підсумку наголошено на необхідності ширшого правопросвітницького підходу, адаптації національного законодавства до сучасних соціальних реалій і підтримки інституту шлюбного договору як елемента відповідального партнерства та соціальної стабільності.The contractual regulation of marital relations as a modern legal and social instrument for regulating the interaction of spouses in Ukraine is analysed. Attention is paid to clarifying the concept, legal nature, and characteristics of the parties to a marriage contract, as well as comparing the legal regulation of the institution of marriage contracts in Ukraine and foreign countries from the perspective of the possibility of integrating positive foreign experience. The legislation of various countries is analysed, with particular attention paid to the experience of the France and Germany, and the social prerequisites and consequences of the spread of the practice of contractual regulation of marital relations are revealed. The position that a marriage contract is not only a legal form of regulating the rights and obligations of spouses, but also a social mechanism that reflects the transformation of the institution of the family in the context of a changed value system, increased individualisation and the growing importance of personal autonomy is supported. Empirical data is presented showing that, despite the legal possibility, marriage contracts remain uncommon due to the dominance of traditional ideas about marriage, distrust of legal mechanisms, and low legal awareness. It has been proven that a marriage contract is a contract for joint activity, concluded to change the legal regime of jointly acquired property of spouses, and does not contain obligations of the parties to combine their contributions and act jointly. The contractual regulation of marital relations in Ukraine was studied through the prism of modern legal approaches, the theoretical foundations, regulatory framework and practice of its application were analysed, the content of the marriage contract, its limits were revealed. Conclusions have been drawn about the introduction of certain provisions regarding marriage contracts that are not characteristic of Ukrainian legislation: firstly, the prohibition on making changes to a marriage contract is considered a radical and unjustified condition; secondly, the registration of marriage contracts through the courts is considered burdensome for both the parties and the judicial system. In conclusion, the need for a broader legal awareness approach, adaptation of national legislation to modern social realities, and support for the institution of marriage contracts as an element of responsible partnership and social stability is noted.