Взаємодія міліції та БСМ – ДНД в охороні громадського порядку в Україні у середині 1950-х – на початку 1960-х рр.

Abstract

Зазначено, що активною формою допомоги населення органам міліції у 1950-ті рр. була їхня участь у бригадах сприяння міліції. На той час комуністична влада вирішила звільнити міліцію від деяких функцій, переклавши патрулювання вулиць на плечі громадськості. Характерною особливістю бригад сприяння міліції було те, що вони, на відміну від товариств сприяння міліції, створювалися з ініціативи органів міліції та працювали під керівництвом районних і міських управлінь (відділів) міліції. Успішна робота бригад сприяння міліції залежала від того, як їхньою діяльністю керували дільничні уповноважені, які відповідали за виховання, навчання і залучення їх до роботи. У 1959 р. бригади сприяння міліції були трансформовані в добровільні народні дружини. Народні дружини були більш масовою організацією, ніж бригади сприяння міліції. На відміну від бригадмільців, дружинникам зброя не видавалася. Однією зі специфічних рис діяльності добровільних народних дружин було те, що хоча вони і співпрацювали з міліцією, але формувалися й функціонували під керівництвом районних, міських, селищних і сільських штабів, до складу яких входили представники компартії, відповідної ради та інших державних органів і громадських організацій, командири або начальники штабів деяких дружин, окремі дружинники. На території, закріпленій за нею, дружина повинна була вести роботу щодо роз’яснення серед населення радянських законів, правил громадського співжиття; забезпечувати громадський порядок на вулицях, стадіонах, у парках та інших громадських місцях, брати участь у підтриманні порядку під час проведення демонстрацій, мітингів, спортивних змагань та інших масових заходів; поряд з органами міліції, прокуратури та суду вести активну боротьбу з хуліганством, пияцтвом, розкраданням державного, громадського майна та особистої власності громадян, з порушеннями правил торгівлі, спекуляцією, самогоноварінням, здійснювати громадський контроль за додержанням правил руху транспорту і пішоходів, користуванням міським і приміським транспортом, а також вживати заходів до припинення інших правопорушень. Безпосередня охорона громадського порядку в районі діяльності дружини здійснювалася шляхом патрулювання, проведення рейдів, виставлення постів та несення чергувань. У цей час добровільні народні дружини здійснили істотний внесок у протидію злочинності та підтримання громадського порядку в населених пунктах республіки.

In the 1950s, an active form of public assistance to police bodies was their participation in police support teams. At that time, the communist authorities decided to release the militia from some functions, transferring the patrolling of the streets to the shoulders of the public. At the same time, they were guided by the communist postulate about the reduction of crime under socialism, the demise of some functions of the state and the expansion of self-activity of the masses. A characteristic feature of militia support teams was that they, unlike police support societies, were created on the initiative of police bodies and worked under the direction of district and city police departments. The successful work of the police support teams depended on how their work was managed by the precinct commissioners, who were responsible for educating, training and involving them in work. In 1959, the militia assistance brigades were replaced by voluntary people’s bodies. People’ sbodies were a more mass organization than the militia support brigades. In contrast to the brigade members, the soldiers were not issued with weapons. One of the specific features of the voluntary people’s bodies was that although they cooperated with the police, they were formed and functioned under the leadership of district, city, village and village headquarters, which included representatives of the Communist Party, the relevant council and other state bodies and public organizations , commanders or chiefs of staff of some military units, individual military personnel. In the territory assigned to her, the bodies had to conduct work on explaining Soviet laws and rules of the public coexistence among the population; ensure public order on the streets, stadiums, parks and other public places, participate in maintaining order during demonstrations, rallies, sports competitions and other mass events; together with the police, prosecutor’s office and courts, conduct an active fight against hooliganism, drunkenness, theft of state and public property and personal property of citizens, violations of the rules of Soviet trade, speculation, moonshine, exercise public control over compliance with the rules of traffic and pedestrians, use of city and suburban transport, as well as take measures to stop other offenses. Direct protection of public order in the area of the bodies activities was carried out by means of patrolling, conducting raids, setting up posts and carrying out shifts. Voluntary people’s bodies made a significant contribution to combating crime and maintaining public order in the population centers of the republic.

Отмечено, что активной формой помощи населения органам милиции в 1950-е гг. было их участие в бригадах содействия милиции. К тому времени коммунистические власти решили освободить милицию от некоторых функций, переложив патрулирование улиц на плечи общественности. Характерной особенностью бригад содействия милиции было то, что они, в отличие от обществ содействия милиции, создавались по инициативе органов милиции и работали под руководством районных и городских управлений (отделов) милиции. Успешная работа бригад содействия милиции зависела от того, как их деятельностью руководили участковые уполномоченные, отвечающие за воспитание, обучение и привлечение их к работе. В 1959 г. бригады содействия милиции были трансформированы в добровольные народные дружины. Народные дружины были более массовой организацией, чем бригады содействия милиции. В отличие от бригадмельцев, дружинникам оружие не выдавалось. Одной из специфических особенностей деятельности добровольных народных дружин было то, что хотя они и сотрудничали с милицией, но формировались и функционировали под руководством районных, городских, поселковых и сельских штабов, в состав которых входили представители компартии, соответствующего совета и других государственных органов и общественных организаций, командиры или начальники штабов некоторых дружин, отдельные дружинники.