Правові засади забезпечення опіки та піклування (на матеріалах українських губерній у складі Російської імперії)

Abstract

Визначено, що згідно законодавства другої половини XIX – початку XX століть опіка закріплювалася по одному з двох типів: або як режим сімейно-родинний, що знаходиться під наглядом урядової влади, або як урядовий аспект, наприклад у деяких кодексах, очевидно було прагнення певною мірою об'єднати обидва ці типи. В той же час, у всіх законодавствах при законній опіці переважне право на заняття опікунської посади належало родичам малолітнього, але за винятком вітчизняного законодавства, в якому було зрівняно у правах і родичів, і зовсім посторонніх людей. Сутність і функції опікунства та піклування змінювалися в залежності від особливостей історичного розвитку суспільства і еволюціонували в рамках концепції необхідності збереження майна неповнолітніх і виховання підданого.

Taking into account the doctrinal study, it was concluded that according to the legislation of the second half of the XIX - early XX centuries, guardianship was enshrined in one of two types: either as a family regime under government supervision, or as a governmental aspect, such as some codes, obviously there was a desire to combine both of these types to some extent. At the same time, in all laws under legal guardianship, the preemptive right to hold a guardianship position belonged to the relatives of the minor, but with the exception of domestic law, which equalized the rights of relatives and outsiders. The essence and functions of guardianship and care changed depending on the peculiarities of the historical development of society and evolved within the concept of the need to preserve the property of minors and the education of the subject.

Определено, что согласно законодательству второй половины XIX – начала XX веков опека закреплялась по одному из двух типов: либо как семейный режим, находящийся под надзором правительственной власти, либо как правительственный аспект, например в некоторых кодексах, очевидно было стремление в определенной степени объединить оба этих типа. В то же время, во всех законодательствах при законной опеке преимущественное право на занятие попечительской должности принадлежало родственникам малолетнего, но за исключением отечественного законодательства, в котором было уравнено в правах и родственников и вовсе посторонних людей. Сущность и функции опеки и попечительства менялись в зависимости от особенностей исторического развития общества и развивались в рамках концепции необходимости сохранения имущества несовершеннолетних и воспитания субъекта.