Диспозитивні та імперативні норми у спадковому праві

Abstract

Зазначено, що диспозитивною нормою зазвичай вважають засновану на нормах права правову свободу суб’єктів цивільного права у виборі варіанта поведінки, тобто можливість правомірно, у встановлених межах набувати суб’єктивних цивільних прав і юридичних обов’язків, визначати (формувати) структуру суб’єктивних цивільних прав, здійснювати суб’єктивні цивільні права, використовувати форми (порядок) і способи захисту порушених прав, а також вибирати розмір та форми притягнення до цивільно-правової відповідальності. Диспозитивним нормам протиставляються імперативні норми, під якими традиційно розуміють норми, які сторони не можуть виключити або змінити шляхом узгодження іншого в договорі. Імперативні норми за самою своєю сутністю спрямовані на обмеження автономії волі сторін.

It is noted that a dispositive norm is usually considered to be the legal freedom of subjects of civil law in choosing an option of behavior based on the norms of law, i.e. the possibility to legitimately, within the established limits, acquire subjective civil rights and legal obligations, determine (form) the structure of subjective civil rights, exercise subjective civil rights, use forms (order) and methods of protection of violated rights, as well as choose the amount and forms of civil liability. Dispositive norms are contrasted with imperative norms, which are traditionally understood as norms that the parties cannot exclude or change by agreeing to something else in the contract. Imperative norms, by their very nature, are aimed at limiting the autonomy of the will of the parties.

Отмечено, что диспозитивной нормой обычно считают основанную на нормах права правовую свободу субъектов гражданского права в выборе варианта поведения, то есть возможность правомерно, в установленных пределах приобретать субъективные гражданские права и юридические обязанности, определять (формировать) структуру субъективных гражданских прав, осуществлять субъективные гражданские права, использовать формы (порядок) и способы защиты нарушенных прав, а также выбирать размер и формы привлечения к гражданско-правовой ответственности. Диспозитивным нормам противопоставляются императивные нормы, под которыми обычно понимают нормы, которые стороны не могут исключить либо изменить методом согласования другого в договоре. Императивные нормы по своей сути направлены на ограничение автономии воли сторон.