Синергія кримінологічного простору

Abstract

Наголошено, що у термінах синергетики кримінологічний простір – це система, що прагне до атрактора (області тяжіння всіх елементів) – реалізації тих чи інших кримінологічних ідей. Він дає змогу своїми засобами передавати немовний зміст образів свідомості, які, звісно, не є абсолютно застиглими й повністю регламентованими. Звідси закономірним є й визнання постійної рухливості, еволюції кримінологічного простору. Проте річ не лише у визнанні динамічності та нерівноважності кримінологічного простору, а й у тому, що було б нелогічним вважати, що зміни в кримінологічних теоріях або практиках – не що інше, як руйнівні удари, випадкові та різнорідні з погляду системи. Зміни часто мають своїм об’єктом систему, її зміцнення, розбудову тощо.It is emphasized that in terms of synergy, the criminological space is a system that strives for an attractor (area of ​​attraction of all elements) - the implementation of certain criminological ideas. It makes it possible to use its means to convey the non-verbal content of the images of consciousness, which, of course, are not completely frozen and completely regulated. Hence, it is natural to recognize the constant mobility and evolution of the criminological space. However, it is not only a matter of recognizing the dynamism and imbalance of the criminological space, but also the fact that it would be illogical to assume that changes in criminological theories or practices are nothing more than destructive blows, random and heterogeneous from the point of view of the system. Changes often have as their object the system, its strengthening, development, etc.Отмечено, что в терминах синергетики криминологическое пространство – это система, стремящаяся к аттрактору (области тяготения всех элементов) – реализации тех или иных криминологических идей. Оно позволяет своими средствами передавать неречевое содержание образов сознания, которые, конечно, не являются абсолютно застывшими и полностью регламентированными. Отсюда закономерно и признание постоянной подвижности, эволюции криминологического пространства. Однако дело не только в признании динамичности и неравновесности криминологического пространства, но и в том, что было бы нелогичным считать, что изменения в криминологических теориях или практиках не что иное, как разрушительные удары, случайные и разнородные с точки зрения системы. Изменения часто имеют своим объектом систему, ее укрепление, развитие и т.д.