Протидія бандитизму в Українській РСР у першій половині 1930-х років

Abstract

Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних та недосліджених проблем історико-правової науки – протидії бандитизму в першій половині 1930-х рр. Поняття «бандитизм» та «банда» з’явилося в нормативно-правових актах більшовицької влади в 1921 р. і потім уточнювалося в Кримінальних кодексах УРСР 1922 та 1927 років та деяких інших постановах. У 1930-ті рр. під бандою в теорії радянського кримінального права розуміли стійку, озброєну групу осіб, що складалася не менше чим із двох осіб і мала на меті здійснення нападів на державні, громадські установи чи підприємства або окремих осіб. Проте з появою в радянському кримінальному законодавстві складу бандитизму виникла проблема розмежування його з розбоєм, що теоретично так і не була вирішена в той час. У 1930-і рр. відбувається політизація теорії та практики боротьби з бандитизмом. Термін «бандитизм» став широко застосовуватися для обґрунтування репресій стосовно критиків та супротивників радянської влади та особистої влади Й.В. Сталіна. Економічна криза, колективізація і Голодомор початку 1930-х років супроводжувалися зростанням злочинності в СРСР, у тому числі й бандитизму. Протидія бандитизму в 30-і роки ХХ століття покладалася на підрозділи міліції та органи державної безпеки. У складі відділів – відділень кримінального розшуку Управління робітничо-селянської міліції НКВС Української СРР – протидія кримінальному бандитизму входила в коло завдань перших відділень. У статті наводяться дані про участь працівників міліції в боротьбі проти окремих банд на Полтавщині, Сумщині, Чернігівщині. Діяльність банд у документах того часу характеризувалася як кримінальна, якщо вона мала корисливі мотиви, і політична, якщо вона спрямовувалася проти представників влади. Міліція досить активно та успішно протидіяла бандитизму, ліквідовуючи банди у збройних сутичках, використовуючи агентурно-розшукову роботу та допомогу місцевих активістів.

The article is devoted to the coverage of one of the topical and unexplored problems of historical and legal science – are counteractions to gangsterism in the first half 1930th. A concept “gangsterism” and “band” appeared in the normatively-legal acts of bolshevist power in 1921 and then specified in the Criminal codes of Ukrainian SRR 1922 and 1927 and some other resolutions. In 1930th under a band in the theory of soviet criminal law understood a steady, armed group of persons, that was folded not less than by what from two persons, that has for an object realization of attacking public, public institutions or enterprises or individuals. However with appearance in the soviet criminal legislation of composition of gangsterism there was a problem of differentiation of him with a robbery, that in theory so not was decided in that time. In 1930th there is politicizing of theory and practices of fight against gangsterism. A term “gangsterism” began widely to be used for ground of repressions in relation to critics and opponents of soviet power and personal power of Stalin. Economic crisis, collectivization and Famine of beginning 1930 accompanied by the increase of criminality at the USSR, including gangsterism. Counteraction to gangsterism in 30th of ХХ of century depended upon subdivisions of militia and organs of state security. In composition departments – separations of criminal search of Management of working-peasant militia of NKVD Ukrainian SRR counteraction to criminal gangsterism was included in the circle of tasks of 1th separations. To the article data are driven about participating of workers of militia in a fight against separate bands on Poltava, Sumi, Chernihiv oblast.Activity of bands in documents was that time characterized as criminal, if she had mercenary motives, and political, if she was directed against government officials. A militia actively enough and successfully counteracted to gangsterism, liquidating bands in the armed collisions, using of criminal secret-service-investigation work and help of local activists.

Статья посвящена освещению одной из актуальных и неисследованных проблем историко-правовой науки - противодействию бандитизма в первой половине 1930-х гг. Понятие «бандитизм» и «банда» появилось в нормативно-правовых актах большевистской власти в 1921 г. и затем уточнялось в Уголовных кодексах УССР 1922 и 1927 и других постановлениях. В 1930-е гг. под бандой в теории советского уголовного права понимали стойкую, вооруженную группу лиц, состоящую не менее чем из двух человек и имеющею целью осуществления нападений на государственные, общественные учреждения или предприятия или отдельных лиц. Однако с появлением в советском уголовном законодательстве состава бандитизма возникла проблема разграничения его с разбоем, что теоретически так и не была решена в то время. В 1930-е гг. происходит политизация теории и практики борьбы с бандитизмом. Термин «бандитизм» стал широко применяться для обоснования репрессий в отношении критиков и противников советской власти и личной власти И.В. Сталина. Экономический кризис, коллективизация и Голодомор начала 1930-х годов сопровождались ростом преступности в СССР, в том числе и бандитизма. Противодействие бандитизму в тридцатых годах ХХ века возлагалось на подразделения милиции и органы государственной безопасности. В составе отделов - отделений уголовного розыска Управление рабоче-крестьянской милиции НКВД Украинской ССР - противодействие уголовному бандитизму входило в круг задач первых отделений. В статье приводятся данные об участии работников милиции в борьбе против отдельных банд на Полтавщине, Сумщине, Черниговщине. Деятельность банд в документах того времени характеризовалась как уголовная, если она имела корыстные мотивы, и политическая, если она направлена ​​против представителей власти. Милиция достаточно активно и успешно противодействовала бандитизму, ликвидируя банды в вооруженных схватках, используя агентурно-поисковую работу и помощь местных активистов.