Historical and legal analysis of formation and development of the regulatory framework for atypical forms of employment

Abstract

Мета статті полягає в здійсненні історико-правового аналізу становлення та розвитку правового регулювання нетипових форм зайнятості. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, автор здійснив історико-правовий аналіз становлення та розвитку правового регулювання нетипових форм зайнятості. Узагальнено, що на сьогодні нормативно-правове регулювання нетипових форм зайнятості в Україні не можна вважати досконалим і завершеним процесом, незважаючи на позитивний рух вітчизняного законодавства у відповідному напрямі. Зроблено висновок про доцільність виділення трьох основних етапів розвитку нетипових форм зайнятості та системи її нормативно-правового регулювання: 1) пострадянський, який передбачав використання нетипових форм зайнятості як виняток переважно для громадян з особливими потребами, для надомників, осіб, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Характерною властивістю цього періоду є нормативно-правове регулювання таких форм зайнятості на базі пострадянських уявлень про працю поза межами робочого місця; 2) доковідний – 2000-ні роки і до початку 2020 року пов’язаний із стрімким розвитком інтернету та комп’ютеризації, переходом економіки й інших сфер суспільного життя в цифровий формат, розвитком міжнародного співробітництва в багатьох галузях господарської діяльності. Характерними рисами цього періоду є активне використання закордонного досвіду щодо нетипових форм зайнятості за відсутності належного нормативно-правового регулювання цієї сфери трудових відносин, за якого основний зміст правового регулювання відбувався крізь цивільно-правову призму. При цьому з’явилося чітке розуміння потреби саме в трудо-правового регулювання відносин, що виникають у сфері нетипових форм зайнятості; третій етап (пандемія COVID-19) – проведення карантинних заходів призвело до різкого зростання кількості роботодавців, що використовують нетипові форми зайнятості. Крім того, подальші терористичні дії країниагресора, війна викликали масове переселення громадян із місць ведення активних бойових дій до більш спокійних місць України та за кордон. Одним з активних способів продовження подальшої трудової діяльності громадян стали якраз нетипові форми зайнятості. Характерним для цього етапу є активне внесення змін до чинного трудового законодавства з метою упорядкування трудової діяльності працівників, що працюють із нефіксованим робочим часом, постановка питань про врегулювання проблем запозиченої праці шляхом ратифікації відповідних міжнародних нормативно-правових актів, надання правового визначення окремим формам нетипової зайнятості тощо.The purpose of the article is a historical and legal analysis of the formation and development of the regulatory framework for atypical forms of employment. Results. Relying on the analysis of scientific views of scholars, the article provides a historical and legal analysis of the formation and development of the regulatory framework for atypical forms of employment. It is summarised that today the regulatory framework for atypical forms of employment in Ukraine cannot be considered a perfect and complete process, despite the positive course of domestic legislation in the relevant area. Conclusions. It is concluded that it is advisable to distinguish three main stages of development of atypical forms of employment and the system of its regulatory framework: 1) post-Soviet, which provided for the use of atypical forms of employment as an exception mainly for citizens with special needs, for homebased workers, and persons on leave to care for a child under three years of age. A characteristic feature of this period is the regulatory framework for such forms of employment based on post-Soviet ideas about work outside the workplace; 2) pre-COVID period – 2000s and until the beginning of 2020 – associated with the rapid development of the Internet and computerisation, the transition of the economy and other fields of public life to a digital format, and the development of international cooperation in many sectors of economic activity. This period was characterised by the active use of foreign experience in atypical forms of employment in the absence of a proper regulatory framework for this field of labour relations, regulated mainly through the civil law prism. Furthermore, it became clear that relations arising in the field of atypical forms of employment require to be regulated by the labour law; the third stage (COVID-19 pandemic) – quarantine measures led to a sharp increase in the number of employers using atypical forms of employment. In addition, further terrorist actions of the aggressor country and the war caused massive resettlement of citizens from the areas of active hostilities to calmer places in Ukraine and abroad. Atypical forms of employment have become one of the most active ways for citizens to continue their work. This stage is characterised by active amendments to the current labour legislation to regulate the labour activities of employees working with irregular working hours, raising the issue of regulating the problems of borrowed labour by ratifying relevant international legal acts, providing legal definitions of certain forms of atypical employment, etc.В статье, опираясь на анализ научных взглядов ученых, автор провел историко-правовой анализ становления и развития правового регулирования нетипичных форм занятости. Обобщено, что на сегодняшний день нормативно-правовое регулирование нетипичных форм занятости в Украине нельзя считать совершенным и завершенным процессом, несмотря на позитивное движение отечественного законодательства в соответствующем направлении.