Проблеми проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України

Abstract

Автор статті зазначив, що застосування ст. 233 КПК виявляє низку проблем, що свідчить про необхідність вдосконалення чинного законодавства. Для вирішення існуючих проблем в частині підстав проникнення у житло чи інше володіння особи слід врахувати сталу практику Європейського суду з прав людини в частині застосування ст. 8 Конвенції, рішеннями якого неодноразово наголошувалося, що при правомірному обмеженні права на приватне і сімейне життя та порушенні недоторканості житла важливо переслідувати правомірну мету, що є необхідним у демократичному суспільстві.

The author of the article noted that the application of Art. 233 of the Code of Criminal Procedure reveals a number of problems that indicate the need to improve the current legislation. In order to solve existing problems regarding the grounds for entry into housing or other possessions of a person, one should take into account the constant practice of the European Court of Human Rights regarding the application of Art. 8 of the Convention, whose decisions have repeatedly noted that when legitimately restricting the right to private and family life and violating the inviolability of home, it is important to pursue a legitimate aim necessary in a democratic society.

Автор статьи отметил, что применение ст. 233 УПК выявляет ряд проблем, свидетельствующих о необходимости усовершенствования действующего законодательства. Для решения существующих проблем по части оснований проникновения в жилье или иное владение лица следует учесть постоянную практику Европейского суда по правам человека в части применения ст. 8 Конвенции, решениями которого неоднократно отмечалось, что при правомерном ограничении права на частную и семейную жизнь и нарушении неприкосновенности жилья важно преследовать правомерную цель, необходимую в демократическом обществе.