Соціально-демографічні особливості злочинців-рецидивістів

Abstract

В статті розглядаються соціально-демографічні особливості осіб чоловічої статі, які відбувають покарання за скоєння корисливих та насильницьких злочинів. В наданому матеріалі звернуто увагу на те, що цім особам притаманний високий рівень кримінальної зараженості, обумовлений їх багатим тюремним досвідом. У власному дослідженні при розгляді сімейного стану виявлено, що серед осіб корисливого типу більша кількість неодружених, ніж насильницького типу. Більшість засуджених обох типів мають повну та неповну середню освіту і з віком цей рівень майже завжди залишається незмінним. Дані, які стосуються трудової зайнятості вказує на те, що майже всі досліджувані не були працевлаштовані, або їх трудова зайнятість мала випадковий характер чи була непостійною.In the article consider the social-demographic features (peculiarities) of men who serves ones sentence for perpetration of mercenary and forcible crimes. In present material takes notice of the high “criminal level” of these persons and they are infected by their rich prison. Among mercenary persons there are more unmarried than among forcible one. Most convicts of both types have full and incomplete secondary school and at the age this level always remains invariable. According to the facts of their working employment show that almost all researches did not have a work or their working activity had an accidental or changeable disposition.В статье рассматриваются социально-демографические особенности лиц мужского пола, которые отбывают наказание за совершение корыстных и насильственных преступлений. В представленном материале обращено внимание на то, что этим лицам присущ высокий уровень “криминальной зараженности”, обусловленный их богатым тюремным опытом. Cреди лиц корыстного типа больше неженатых, чем среди лиц насильственного типа. Большинство осужденных обоих типов имеют полное и неполное среднее образование и с возрастом этот уровень почти всегда остается неизменным. Данные, касающиеся трудовой занятости указывают на то, что почти все исследуемые на свободе не были трудоустроены, или их трудовая занятость имела случайный или непостоянной характер.