До характеристики стану правового регулювання нетипових форм зайнятості найманих працівників

Abstract

Надано характеристику сучасному стану правового регулювання нетипових форм зайнятості. Акцентовано увагу на тому, що діюче трудове законодавство недостатньо якісно регулює такі форми нетипової зайнятості, як: дистанційну роботу, надомну працю та роботу із гнучким режимом робочого часу. Відмічено, що ця прогалина потребує усунення шляхом розробки та прийняття єдиного законодавчого акту, норми якого будуть спрямовані на регулювання нетипових форм зайнятості. Наголошено, що діюче трудове законодавство недостатньо якісно регулює дистанційну, надомну працю, а також роботу із гнучким режимом робочого часу. Ці питання лише поверхнево впорядковуються положеннями окремих статей діючого Кодексу законів про працю, який, доречи, є застарілим, що значно ускладнює процеси регулювання праці досліджуваної категорії найманих працівників. Окрім того, в інших законодавчих актах також недостатньо уваги приділяється нетиповим формам зайнятості.

The article, based on the analysis of the scientific views of scientists and the norms of the current legislation of Ukraine, describes the current state of legal regulation of atypical forms of employment. Attention is focused on the fact that the current labor legislation does not adequately regulate such forms of atypical employment as remote work, home work and work with flexible working hours. It was noted that this gap needs to be eliminated through the development and adoption of a single legislative act, the norms of which were aimed at regulating atypical forms of employment. It was concluded that the current labor legislation does not adequately regulate remote work, home work, as well as work with flexible working hours. These issues are only superficially regulated by the provisions of individual articles of the current Code of Labor Laws, which, by the way, is outdated, which significantly complicates the processes of labor regulation of the studied category of employees. In addition, other legislative acts also do not pay enough attention to atypical forms of employment.

Дана характеристика современному состоянию правового регулирования нетипичных форм занятости. Акцентировано внимание на том, что действующее трудовое законодательство недостаточно качественно регулирует такие формы нетипичной занятости, как дистанционную работу, надомный труд и работу с гибким режимом рабочего времени. Отмечено, что этот пробел требует устранения путем разработки и принятия единого законодательного акта, нормы которого будут направлены на регулирование нетипичных форм занятости. Подчеркнуто, что действующее трудовое законодательство недостаточно качественно регулирует дистанционный, надомный труд, а также работу с гибким режимом рабочего времени. Эти вопросы лишь поверхностно упорядочиваются положениями отдельных статей действующего Кодекса законов о труде, который, кстати, устаревший, что значительно усложняет процессы регулирования труда исследуемой категории наемных работников. Кроме того, в других законодательных актах также недостаточно внимания уделяется нетипичным формам занятости.