Particularities of social security in the context of atypical forms of hired workers’ employment

Abstract

Мета статті полягає у з’ясуванні особливості соціального захисту за нетипових форм зайнятості найманих працівників. Під соціальним захистом за нетипових форм зайнятості найманих працівників найбільш доцільно розуміти закріплену та регламентовану нормами чинного законодавства України цілеспрямовану діяльність держави (в особі її уповноважених інституцій та їх посадових осіб) і самих роботодавців, що спрямована на створення належних умов правового й організаційного характеру з метою реалізації гарантій соціального й економічного характеру, які у своїй сукупності: а) сприяють стабільному розвитку трудових правовідносин із працівниками, що здійснюють трудову діяльність як надомники, дистанційно чи за гнучким графіком; б) дають змогу забезпечити досліджуваній категорії працівників гідний рівень життя в разі настання певних соціальних ризиків. Наголошено, що важливим елементом соціального захисту є загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включно з тими, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу й отримують грошове забезпечення (далі – військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи – підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Зроблено висновок, що на сьогодні питання соціального захисту за нетипових форм зайнятості регулюється досить поверхнево, адже законодавець у цьому контексті вказану категорію працівників не виокремлює. Усе зазначене вище дає змогу виділити такі особливості соціального захисту досліджуваної категорії працівників: законодавець, визначаючи коло суб’єктів, що мають право на соціальне страхування, фактично не виокремлює працівників, що здійснюють трудову діяльність як надомники, дистанційно чи за гнучким графіком; нормами чинного законодавства не враховується специфіка трудоправового статусу досліджуваних категорій працівників, а отже, їх соціальний захист належним чином не врегульовується; у чинних нормативних джерелах фактично не закріплюються обов’язки роботодавців щодо працівників, які працюють за нетиповими формами зайнятості.

The purpose of the article is to reveal the particularities of social security in the context of atypical forms of hired workers’ employment. Results. Social security in the context of atypical forms of hired workers’ employment is best understood as a purposeful activity of the State (represented by its authorised institutions and their officials) and employers themselves, which is enshrined and regulated by the current legislation of Ukraine, aimed at creating appropriate legal and organisational conditions for the implementation of social and economic guarantees, which in their entirety: a) contribute to the stable development of labour relations with employees who work from home, remotely or on a flexible schedule; b) provide the category of employees being studied with a decent standard of living in the event of certain social risks. It is emphasised that an important element of social security is the compulsory State social insurance of Ukraine in case of unemployment. Unemployment insurance is provided to persons working under an employment agreement (contract), including those performing alternative (non-military) service, a civil law contract or on other grounds provided for by law, military personnel (except for military servicemen) and other persons, persons performing service and receiving financial support (hereinafter referred to as military personnel), persons engaged in independent professional activities, individual entrepreneurs, members of a farm, unless they are persons subject to insurance on other grounds. Conclusions. It is concluded that nowadays the issue of social security in the context of atypical forms of employment is regulated rather superficially, since the legislator does not distinguish this category of workers separately in this context. Therefore, the features of social security of the category of workers under study can be identified as follows: The legislator, when defining the range of persons entitled to social insurance, does not distinguish between workers who work from home, remotely or on a flexible schedule; the current legislation does allow for the specifics of the labour and legal status of the categories of workers under study, and therefore their social security is not properly regulated; the existing regulatory sources do not actually enshrine the duties of employers in relation to employees working in the context of atypical forms of employment.

Выяснены особенности социальной защиты при нетипичных формах занятости наемных работников. Законодатель, определяя круг субъектов, имеющих право на социальное страхование фактически не выделяет работников, осуществляющих трудовую деятельность как надомники, дистанционно или по гибкому графику; нормами действующего законодательства не учитывается специфика трудо-правового статуса исследуемых категорий работников, а следовательно, их социальная защита должным образом не регулируется; в действующих нормативных источниках фактически не закрепляются обязанности работодателей в отношении работников, работающих по нетипичным формам занятости.