Правові засади інституту тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні : автореферат дисертації

Abstract

У дисертації здійснено комплексне дослідження правових засад інституту тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні. Аргументовано, що тимчасовий доступ до речей і документів трансформувався з виїмки, що була закріплена в КПК України 1960 р. На підставі історично-правового аналізу виділено три основні етапи становлення та розвитку тимчасового доступу до речей і документів. Визначено та вдосконалено мету застосування цієї процесуальної дії та систематизовано її процесуальну форму. Встановлено дисбаланс у процесуальній формі тимчасового доступу до речей і документів між засадами недоторканості права власності, недоторканості житла чи іншого володіння особи, невтручання у приватне життя, таємниці спілкування і вимогами щодо швидкого та повного проведення досудового розслідування. З’ясовано, що у кримінальному процесуальному законодавстві зарубіжних країн замість тимчасового доступу до речей і документів закріплено виїмку. Виявлено часткову невідповідність процесуальної форми тимчасового доступу до речей і документів міжнародним правовим стандартам. Обґрунтовано, що основним з проблемних питань застосування тимчасового доступу до речей і документів стороною обвинувачення є його багатоетапність, заформалізованість та довготривалість у часі. Встановлено проблему незавершеності процесуального порядку застосування тимчасового доступу до речей і документів стороною захисту. Розроблено науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення КПК України в частині дослідженого питання, до основних з яких відносяться: 1) заміна тимчасового доступу до речей і документів на виїмку у новій процесуальній формі з правом її проведення стороною обвинувачення і захисту, а також диференціацією правових підстав її застосування; 2) надання права стороні захисту проводити таку слідчу (розшукову) дію, як огляд речей і документів; 3) введення в кримінальні процес документа «Акт проведення процесуальної дії стороною захисту»; 4) введення судового контролю за зберіганням і переміщенням речей і документів, вилучених стороною захисту.

The author of the dissertation has carried out the comprehensive research of legal principles of the institution of temporary access to items and documents within criminal proceedings. It has been argued that temporary access to items and documents were transformed from seizure, formalized in the Criminal Procedure Code of Ukraine in 1960. Three main stages of formation and development of temporary access to items and documents have been indicated on the basis of conducted historical and legal analysis. The purpose of using of temporary access to items and documents, which is evidence collection and verification, sampling for forensic analysis and obtaining items, documents and their copies, which contain information necessary for conducting other legal proceedings, has been defined and improved. It has been established that the procedure for temporary access to items and documents is characterized by the following: 1) four stages of usage, such as preparatory one, judicial control, executory and appeal stages; 2) general and exceptional (special) application rules. An imbalance between principles of integrity of the title, inviolability of dwelling or other person’s ownership, noninterference in the privacy, secrecy of communication and requirements for prompt and full pre-trial investigation has been established in the procedural form of temporary access to items and documents. It has been found that the Criminal Procedure Code of Ukraine doesn’t include such procedural action that could simultaneously guarantee both timely obtaining of the criminal procedure of adequate evidence and samples for expert examination without their search by the parties and the lowest degree of the temporary restriction of person’s rights, freedoms and legal interests. It has been observed that the criminal procedural legislation of foreign countries has a seizure instead of temporary access to items and documents. We have determined that there is partial nonconformity of the procedural form of temporary access to items and documents to international legal standards. It has been determined that one of the problematic issues of application of temporary access to items and documents by the prosecution lies in its multiple stages, overformalization and length in time, resulting in prolonged pre-trial investigation or impossibility to complete the tasks of criminal proceedings. The problem of incompleteness of the procedural order of application of temporary access to items and documents by the defense team has been determined, which lies in the lack of the following: a) statement of case of documentation of the progress and results of the investigation; б) legal norms of storage of seized items and documents by the defense. The scientifically grounded propositions for the improvement of the Criminal Procedural Code of Ukraine in the part of the researched issue have been developed, the main of which are the following: 1) replacement of temporary access to items and documents for the seizure in the new procedural form with the right of its investigation by the prosecution and the defense team and also differentiation of legal foundation of its application; 2) entitlement of the defense team to conduct such crime investigation procedure such as examination of items and documents; 3) introduction of the document «Act of proceedings conduction by the defense team» to the criminal procedure; 4) introduction of the judicial control over the storage and movement of items and documents, seized by the defense team.

В диссертации проведено комплексное исследование правовых основ института временного доступа к вещам и документам в уголовном производстве. На основании историко-правового анализа выделены три основных этапа становления и развития временного доступа к вещам и документам. Определена и усовершенствована цель применение этого процессуального действия и систематизировано его процессуальную форму. Обнаружено частичное несоответствие процессуальной формы временного доступа к вещам и документов по международным правовым стандартам. Обосновано, что основным из проблемных вопросов применения временного доступа к вещам и документам стороной обвинения является его многоэтапность, заформализованность и продолжительность во времени. Установлена ​​проблема незавершенности процессуального порядка применения временного доступа к вещам и документам стороной защиты. Разработаны научно обоснованные предложения по усовершенствованию УПК Украины в части исследованного вопроса.