Фраудаторний правочин: проблеми визначення поняття та застосування в сучасному цивільному праві України

Abstract

Визначено окремі складові поняття фраудаторного правочину та характерних ознак у національному та іноземному законодавстві, а також перспективи удосконалення поняття у сфері визнання правочинів недійсними. Виявлено критерії принципу добросовісності на деяких прикладах іноземного законодавства та наявності обов’язкового елементу завдання шкоди. Сформульовано поняття фраудаторного правочину та визначено основні характерні ознаки таких правочинів. Фраудаторний правочин – це правочин, сторона якого (зазвичай боржник), зловживаючи правом, діє недобросовісно, виключно з метою уникнення виконання боргового зобов’язання та завдання шкоди кредитору, що може бути визнано судом недійсним за позовом особи, право якої порушено. Обґрунтовано необхідність закріплення поняття фраудаторного правочину в законодавстві України для формування єдиного підходу до визначення поняття фраудаторного правочину. Надано пропозиції щодо подальшого розвитку поняття фраударторного правочину з метою подальшого вдосконалення останнього.

The article is focused on the historical analysis of the formation of specific features of the fraudulent transaction's concept from certain norms of Ukrainian legislation of this kind of phenomenon due to the emergence of the relevant legal relations. The category of fraudulent lat. fraus, fraudis – artifice, prevarication, treachery of transactions has its origin in the ancient Roman procedure for declaring bankruptcy, when, in case of the debtor's waste of property by means of deceit of creditors, the latter were provided with special means of judicial protection, one of them was the actio pauliana. The author has noted the works of scholars who formed the modern understanding of the concept of a void transaction and made the foundation for defining the concept of a fraudulent transaction, which, in turn, requires constant efforts for being regulated, since it stipulates the emergence of new legal phenomena and constructions in society through the constant development of legal relations, which, accordingly, must find its own reflection at the legislative level. The author has defined some components of the concept of a fraudulent transaction and its characteristic features in national and foreign legislation, as well as perspectives for improving the concept in the field of invalidating transactions. The criteria of the good faith principle on some examples of foreign legislation and the presence of a mandatory element of infliction of harm have been revealed. The concept of a fraudulent transaction has been formulated and the main characteristic features of such transactions have been defined. A fraudulent transaction is a deed, the party (usually the debtor) of which, abusing law, acts in bad faith, solely for the purpose of avoiding the fulfillment of the debt obligation and causing damage to the creditor, which can be declared invalid by the court at the request of the person whose right has been violated. The author has substantiated the necessity of enshrining the concept of a fraudulent transaction in the legislation of Ukraine in order to form a single approach in defining the concept of a fraudulent transaction. The author has provided suggestions for further development of the concept of a fraudulent transaction with the aim of improving the latter.

Исследованы понятие фраудаторной сделки и ее характерных признаков. Разработаны предложения по имплементации такого понятия к нормам гражданского законодательства Украины.