Розвиток правового регулювання відшкодування шкоди у трудовому праві у радянські часи

Abstract

Актуальність статті полягає в тому, що сучасний стан справ у сфері трудових і тісно пов’язаних із ними відносин в Україні вимагає проведення відповідних науково обґрунтованих перетворень і вжиття ефективних заходів політико-правового, організаційно-управлінського, соціально-економічного та іншого характеру. Саме тому до проблемних питань у галузі праці, зокрема до проблематики її законодавчого регулювання, прикута увага багатьох вітчизняних науковців. Втім, попре значний науковий доробок з цілого ряду важливих питань у зазначеній сфері, деякі важливі аспекти трудо-правових і тісно пов’язаних із ними відносин все ще не отримали глибокого та змістовного науково-теоретичного опрацювання. Означене, без сумніву, стосується відшкодування шкоди у контексті трудо-правового регулювання, яке має досить фрагментарне і поверхневе вивчення, що є суттєвою прогалиною у теорії трудового права і, звичайно ж, не сприяє покращенню правореалізаційної та правозастосовчої практики з цього питання. Зроблено висновок, що інституту відшкодування шкоди у трудовому праві в радянський період хоча й досить повільно, втім поступово розвивався разом із інститутом матеріальної відповідальності. Суттєвим недоліком законодавчої регламентації досліджуваного відшкодування шкоди у цей період було те, що основна увага зосереджувалася переважно на питаннях відшкодування шкоди найманими працівниками роботодавцю, у той час як зворотній механізм мав досить поверхневе регулювання. Тим не менш, дуже важливо, що поступового були сформульовані та закріплені на законодавчому рівні певні гарантії, які захищали робітників від можливих зловживань та проявів свавілля з боку роботодавців в частині стягнення шкоди, зокрема йдеться про: стягнення тільки прямої та дійсної шкоди; обмежений характер матеріальної відповідальності працівників (окрім випадків прямо передбачених законодавством); встановлення механізму утримання, який не дозволяв повністю позбавляти працівника заробітної плати з метою відшкодування завданої його діями шкоди; можливість звертатися до суду у разі незгоди із розміром суми відшкодування (що сприяло накопиченню судової практики) та ін.

The relevance of the article lies in the fact that the current state of affairs in the field of labor and closely related relations in Ukraine requires the implementation of appropriate scientifically based transformations and the adoption of effective measures of a political-legal, organizational-management, socio-economic and other nature.

Актуальность статьи состоит в том, что современное положение дел в сфере трудовых и тесно связанных с ними отношений в Украине требует проведения соответствующих научно обоснованных преобразований и принятия эффективных мер политико-правового, организационно-управленческого, социально-экономического и иного характера.