Межі та обмеження здійснення права на належне батьківське виховання малолітніх осіб

Abstract

Статтю присвячено аналізу доктринальних підходів до визначення сутності обмежень здійснення права на належне батьківське виховання малолітніх осіб як способів правового впливу на суспільні відносини. Проаналізовано наукові позиції щодо визначення правової природи меж та обмежень суб’єктивних прав, на підставі яких встановлено співвідношення способів правового впливу та правого регулювання. Правові обмеження як способи правого впливу враховують інтереси та мотиви особи, яка потребує набуття певного блага через суб’єктивне право. Якщо обмеження отримують своє закріплення у способах правового регулювання через дозволи, заборони та веління в диспозиціях норм права, визначають правомірну модель поведінки, встановлюють допустимі чи заборонені способи реалізації права на належне виховання, їх слід визнавати межами здійснення права. До них віднесено найкращі інтереси дитини, моральні засади суспільства, повагу до дитини, здійснення батьківських прав відповідно до призначення, недопустимість завдання шкоди правам інших осіб. Визначено, що обмеження у здійсненні права є обставинами, що передують певній поведінці в межах права, за наявності чи відсутності яких дозволено чи заборонено реалізувати певні правомочності вільно та автономно, тобто юридичними фактами, які передбачені гіпотезою норми права та визначають порядок чи підстави реалізації правомочностей, що становлять зміст права на належне батьківське виховання. Сформульовано висновки, що характерними для здійснення такого права малолітніх осіб є такі обмеження: правомочності реалізуються через дії батьків, враховуючи вікові та психологічні обставини розвитку дитини; зменшується можливість належного та достатнього контакту з батьками у разі визначення роздільного місця проживання з ними чи одним із них; обмежена свобода пересування, яка є важливою умовою для розвитку дитини; отримання виховання у формах та методами, що найкращим чином сприяють становленню особистості; врахування думки щодо форм та методів виховання залежить від розсуду батьків. Визначено місце необґрунтованого, непередбаченого законом обмеження прав дитини батьками на належне виховання в механізмі правового регулювання.

The article analyses doctrinal approaches to defining the essentials of legal limitations on exercising the right for proper parental nurturing of children under the age of fourteen as means of legal influence on social relations. Analyzed are the scientific views on defining the legal nature of the limits and limitations on individual civil rights that are the basis for establishing the methods of legal influence and legal regulation. Legal limitations as methods of legal influence take into account the interests and motives of the person who needs to get a certain benefit through individual right. If the limitations are fixed in the methods of legal regulation through permissions, prohibitions and commands in dispositions of legal standards and (or) establish the permitted or prohibited methods of exercising the right for proper nurturing, they must be recognized as the limits of exercising the right. They include the child’s best interests, moral fundamentals of society, respect for the child, exercising parental rights according to their purpose, inadmissibility of infringing the rights of other people. It is established that the limitations on exercising the right are circumstances which precede certain behavior within the right and with the presence or absence of which it is permitted or prohibited to exercise certain authority free and independently. That is, they are legal facts provided for by a legal norm and defining the order or grounds of exercising the authority that constitute the right for proper nurturing. A conclusion is made that characteristic of exercising such a right are the following limitations: limitation in exercising the authority through parents’ actions (age and psychological factors taken into account); in getting the proper and enough contact with parents if the child lives separated from one or both of them; in freedom of movement that is a condition of the child’s development; in getting the nurturing in the forms and by the methods that best contribute to personality development; in opinion about the forms and methods of nurturing being considered. The place of unjustified, unlawful limitation of child’s rights for proper nurturing by the parents is established.

Целью статьи является определение соотношения границ и ограничений осуществления права на надлежащее родительское воспитание малолетних лиц со способами правого воздействия и правового регулирования, в которых они отображаются, определение их сущности и содержания.