Сутність та значення координаційних органів як суб’єктів реалізації державної політики

Abstract

У статті встановлено, що основним призначенням діяльності координаційних органів є упорядкування діяльності органів виконавчої влади щодо реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя. Наведено приклади таких координаційних органів та сфери, для забезпечення належного функціонування яких вони мають право реалізовувати координаційні заходи. У результаті аналізу нормативно-правових актів, в яких окреслено коло повноважень координаційних органів, визначено коло заходів, які вказані органи уповноважені вживати під час реалізації державної політики. Визначено, що під координаційними органами слід розуміти органи державної влади (інституції), наділені нормами національного адміністративного законодавства повноваженнями щодо узгодження діяльності учасників процесу управління в окремих сферах суспільного життя шляхом упорядкування їх взаємозв’язків та взаємодії у напрямі об’єднання зусиль для вирішення спільних завдань. З’ясовано, що головною метою діяльності координаційних органів є підвищення якісних характеристик рішень, що спільно розробляються і виконуються органами влади та орієнтовані на досягнення заданих результатів. Для досягнення поставленої мети кожен учасник координаційних заходів застосовує в рамках наданої йому компетенції форми та методи в одному узгодженому напрямі спільно з іншими органами. Зроблено висновок, що основними ознаками діяльності координаційних органів як суб’єктів реалізації державної політики є таке: врегульована нормами адміністративного законодавства (має правовий характер); узгоджуються дії суб’єктів спільної діяльності за цілями, часом, місцем проведення, коло виконавців та програма заходів з урахуванням компетенції кожного виконавця; характеризується наявністю процесуально-процедурних аспектів; зумовлена об’єктивними потребами, здійснюється на постійній основі в інтересах суспільства та держави в цілому; здійснюється спеціально уповноваженими на те суб’єктами по відношенню до тих учасників, що не перебувають у відносинах прямого підпорядкування з координуючим суб’єктом; здійснюється в чітко визначених формах та способах у межах повноважень координуючого суб’єкта.

It is established that the main purpose of the activities of the coordinating bodies is to streamline the activities of the executive authorities on the implementation of state policy in the respective spheres of public life. Examples of such coordinating bodies and areas are given, to ensure the proper functioning of which they are entitled to implement coordination activities. As a result of the analysis of normative legal acts, which outlines the terms of reference of the coordinating bodies, the circle of measures which these authorities are empowered to take in the implementation of state policy is determined. It is determined that the coordinating bodies should be understood as bodies of state power (institutions), empowered with the norms of national administrative legislation to coordinate the activities of the participants of the process of management in certain spheres of public life by streamlining their relations and interaction in the direction of joining efforts to solve common problems. It has been found that the main purpose of the coordination bodies is to improve the quality characteristics of decisions that are jointly developed and implemented by the authorities and focused on achieving the desired results. In order to achieve this goal, each participant in the coordination activities uses within the competence assigned to it forms and methods in one coordinated direction jointly with other bodies. It is concluded that the main features of the activities of the coordinating bodies as subjects of the implementation of state policy are: regulated by the rules of administrative legislation (has legal character); co-ordinate the actions of the subjects of the joint activity by purpose, time, venue, circle of performers and program of actions taking into account the competence of each performer; characterized by the presence of procedural and procedural aspects; conditioned by objective needs, carried out on an ongoing basis for the benefit of society and the state as a whole; carried out by specially authorized entities in relation to those participants who are not in direct subordination with the coordinating entity; carried out in clearly defined forms and ways within the authority of the coordinating entity.

В статье установлено, что основным назначением деятельности координационных органов является упорядочение деятельности органов исполнительной власти по реализации государственной политики в соответствующих сферах общественной жизни. В результате анализа нормативно-правовых актов, в которых определены полномочия координационных органов, определен круг мероприятий, которые указанные органы уполномочены принимать при реализации государственной политики.