Проблема змішаної (складної, подвійної) форми вини та кваліфікація кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності

Abstract

За сучасних умов розбудови України за інноваційним шляхом дедалі більшої значущості набуває всебічна охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності. У зв’язку з цим забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності набуває нових пріоритетів. Водночас питання здійснення належної кримінально-правової оцінки реальних внутрішніх проявів особи при вчиненні нею порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності, а також суб’єктивного ставлення до наслідків такого діяння має істотне значення для реалізації основоположних засад кримінального права, зокрема в аспекті недопустимості об’єктивного ставлення у вину. Результати аналізу практики застосування ст. 176, 177, 229, 231 та 232 КК України дозволяють стверджувати, що в окремих випадках вина особи може бути умисною щодо діяння та необережною щодо його наслідків. Отже, з’ясування поняття й ознак злочину, вчиненого із двома формами вини, має велике теоретичне та практичне значення. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 231 КК, визначається залежно від форми його вчинення та психічного ставлення особи до різних об’єктивних ознак: 1) прямий умисел щодо збирання відомостей, які становлять комерційну таємницю; 2) прямий або непрямий умисел щодо подальшого незаконного використання таких відомостей і 3) умисел (прямий чи непрямий) або необережність (кримінальна протиправна самовпевненість чи кримінальна протиправна недбалість) щодо завдання істотної шкоди особі, яка правомірно визначила інформацію як комерційну таємницю. У разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 232 КК, винний усвідомлює, що розголошує комерційну таємницю без згоди її володільця і бажає цього (прямий умисел). Щодо спричинення такою поведінкою наслідків у вигляді істотної шкоди, то вина може бути як у формі умислу (прямого чи непрямого), так і у формі необережності (кримінальна протиправна самовпевненість чи кримінальна протиправна недбалість).

Under the modern conditions of Ukraine's development along the innovative path, the comprehensive protection of intellectual property rights is becoming more and more important. In this regard, ensuring the protection of rights to intellectual property objects acquires new priorities. At the same time, the issue of proper criminal-legal assessment of real internal manifestations of a person when he commits a violation of rights to intellectual property objects, as well as a subjective attitude to the consequences of such an act, is of significant importance for the implementation of the fundamental principles of criminal law, in particular in the aspect of the inadmissibility of objective attitude to blame.

В современных условиях развития Украины по инновационному пути все большую значимость приобретает всесторонняя охрана прав на объекты интеллектуальной собственности. В связи с этим обеспечение охраны прав на объекты интеллектуальной собственности приобретает новые приоритеты. В то же время вопрос осуществления надлежащей уголовно-правовой оценки реальных внутренних проявлений лица при совершении им нарушения прав на объекты интеллектуальной собственности, а также субъективного отношения к последствиям такого деяния имеет существенное значение для реализации основ уголовного права, в частности в аспекте недопустимости объективного отношения в вину.