Позовна давність у контексті сучасного праворозуміння

Abstract

Проаналізовано основні положення радянської та вітчизняної цивілістики щодо преклюзивного характеру позовної давності для суб’єктивного права. Зазначено, що позовна давність у контексті сучасного праворозуміння допускає існування суб’єктивного права, в так званій, неюрисдикційній площині. Проте порушене суб’єктивне право не може існувати безкінечно, оскільки створює правову невизначеність для цивільних правовідносин, а тому його припинення може бути зумовлено застосуванням положень набувальної давності тощо.

The main provisions of Soviet and domestic civil law regarding the inclusive nature of the statute of limitations for subjective law are analyzed. It is noted that the statute of limitations in the context of modern legal understanding allows the existence of subjective law, in the so-called non-jurisdictional plane. However, the violated subjective right cannot exist indefinitely, as it creates legal uncertainty for civil legal relations, and therefore its termination may be caused by the application of provisions of acquisitive limitation, etc.

Проанализированы основные положения советской и отечественной цивилистики относительно преклюзивного характера исковой давности для субъективного права. Отмечено, что исковая давность в контексте современного правопонимания допускает существование субъективного права в так называемой не юрисдикционной плоскости. Однако нарушенное субъективное право не может существовать бесконечно, поскольку создает правовую неопределенность для гражданских правоотношений, поэтому его прекращение может быть обусловлено применением положений приобретательной давности и т.д.