Роль судової практики Верховного Суду у процесі правозастосування цивільно-правових норм

Abstract

У статті, на основі аналізу норм чинного цивільного законодавства, правової позиції Європейського суду з прав людини та наукових підходів вітчизняних та зарубіжних учених проаналізовано та визначено місце і роль судової практики Верховного Суду у процесі правозастосування цивільно-правових норм. Встановлено, що головна роль судової практика Верховного Суду полягає в усуненні проявів правової невизначеності у правозастосуванні. Доведено, що така судова практика сприяє реалізації принципу рівності всіх громадян перед законом та судом, а також вона забезпечує майбутню сталість і єдність судової практики. Виявлено, що правову позицію Верховного Суду, яка фактично набуває ознак норми права, слід розглядати як таку, що несумісна з принципом верховенства права, оскільки своєю регулятивною силою вона створює у праві стан правової невизначеності.

In the article, based on the analysis of the norms of current civil legislation, the legal position of the European Court of human rights and scientific approaches of domestic and foreign scientists, analyzes and determines the place and role of judicial practice of the Supreme Court in the process of law enforcement of civil law norms. It is concluded that the judicial practice of the Supreme Court plays an important role in the process of law enforcement of civil law norms, however, in comparison with civil law norms, their role is secondary. Based on the fact that according to the Civil Code of Ukraine, the judicial practice of the Supreme Court does not belong to the sources of civil law, this gave the author grounds to argue that such a court does not have the ability to carry out rulemaking, in particular, to create, change or cancel civil law norms. It is proved that the Supreme Court is only endowed with the ability to conduct an official interpretation (explanation) of legal norms, and its judicial practice is official acts of judicial interpretation (explanation) of legal norms. It is established that the main role of the judicial practice of the Supreme Court is to eliminate manifestations of legal uncertainty in law enforcement. It is proved that such judicial practice contributes to the implementation of the principle of equality of all citizens before the law and the court, and it also ensures the future constancy and unity of judicial practice. It is revealed that the legal position of the Supreme Court, which of actually acquires the characteristics of a norm of law, hers should be considered as incompatible with the principle of the rule of law, as hers regulatory force creates a state of legal uncertainty in law.

В статье, на основе анализа норм действующего гражданского законодательства, правовой позиции Европейского суда по правам человека и научных подходов отечественных и зарубежных ученых проанализированы и определены место и роль судебной практики Верховного Суда в процессе правоприменения гражданско-правовых норм.