Правовий режим майна господарських товариств (з урахуванням міжнародного досвіду)

Abstract

У науковій статті зроблено висновок, що майном як особливим об’єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Таке його розуміння, незважаючи на наявність певних термінологічних розбіжностей, збігається з його загальним змістом у системі правових знань окремих країн романо-германської правової сім’ї, зокрема країн із пандектною системою права, та відповідає змісту ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. До нього, як зауважується в юридичній літературі, належать будь-які економічні блага, об’єкти як матеріального, так і нематеріального світу, що перебувають у стані привласненості особи. Водночас слово «майно», вжите у ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позначає об’єкт, що має економічну цінність. У цьому розумінні майно є економічною категорією та синонімом економічного поняття «власність». На це також вказує використання в рішеннях Європейського суду з прав людини для розкриття категорії майна таких понять, як «активи», «кошти», «прибуток», «гудвіл», «накопичені нематеріальні активи підприємства», «майно економічної цінності». Із правової точки зору виправдано, що лише речі, сукупності речей, тварини розглядаються законодавством і доктриною країн континентальної системи права об’єктами права власності чи інших речових прав. Тільки вони наділені правовим режимом речей. Такі види благ, як майнові права (правові вимоги) та обов’язки, не можуть належати особі на праві власності. Вони можуть мати правовий режим об’єктів правовідносин інтелектуальної власності, зобов’язань, корпоративних правовідносин, але не права власності чи інших майнових прав. Встановлено, що право власності не є єдиним засобом забезпечення речей господарських товариств. Вони можуть належати останнім і на підставі інших прав (наприклад, зобов’язальних). Доведено, що в цьому разі господарське товариство є не власником, а є, наприклад, наймачем (орендарем), користувачем за кредитним договором, за іпотечним договором (іпотекодавцем) тощо.

The article concludes that property as a special object is a separate thing, a set of things, as well as property rights and obligations. This understanding, despite the existence of certain terminological differences, coincides with its general understanding in the system of legal knowledge of certain countries of the Romano-Germanic legal family, in particular, countries with a pact system of law, and corresponds to the content of Article 1 of Protocol 1 to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. In the legal literature, it includes any economic benefits, objects of both the material and intangible world, which are in the state of appropriation of a person. At the same time, the word “property”, as used in Article 1 of Protocol 1 to the Convention, refers to an object of economic value. In this sense, property is an economic category and synonymous with the economic concept of “ownership”. This is also indicated by the use of such concepts as “assets”, “funds”, “profit”, “goodwill”, “accumulated intangible assets of the enterprise”, “property of economic value” in the ECHR judgments to describe the category of property. From the legal point of view, it is justified that only things, collections of things, and animals are considered by the legislation and doctrine of the countries of the continental legal system as objects of property rights or other property rights. They are the only ones empowered with a legal regime of things. Such types of benefits as property rights (legal claims) and obligations cannot be owned by a person on the basis of property rights. They may have the legal regime of objects of intellectual property relations, obligations, corporate relations, but not ownership or other property rights. It has been established that property rights are not the only means of securing the assets of business entities. They may also be owned by the latter on the basis of other rights (e.g., obligatory rights). It has been proved that in this case, a business company is not an owner, but, for example, a lessee (tenant), a user under a loan agreement, a mortgage agreement as a mortgagor, etc.

В научной статье сделан вывод, что имуществом как особым объектом считается отдельная вещь, совокупность вещей, а также имущественные права и обязанности.