Право на відшкодування моральної шкоди у складі спадщини: до питання про об’єкт спадкування

Abstract

Стаття присвячена виявленню особливостей спадкування права на відшкодування моральної шкоди з урахуванням положень правової доктрини, чинного цивільного законодавства України та законодавства окремих зарубіжних країн, а також матеріалів судової практики. Доведено, що за національним законодавством право на відшкодування моральної шкоди не є елементом складу спадщини через його особистий характер і нерозривний зв’язок з особою спадкодавця. За чинним нормативним регулюванням об’єктом спадкового наступництва в разі смерті постраждалої особи є певна грошова сума, присуджена судом на користь цієї особи за її життя як відшкодування моральної шкоди. Такий підхід спостерігається і в судовій практиці, яка не допускає матеріального та процесуального правонаступництва в разі смерті позивача у справі про відшкодування моральної шкоди до ухвалення судового рішення. Обґрунтовано, що Цивільний кодекс України з урахуванням концепції універсального спадкового правонаступництва підлягає удосконаленню в частині включення до складу спадщини права на відшкодування моральної шкоди в разі звернення спадкодавця до суду з відповідним позовом. Внаслідок звернення потерпілої особи до суду з позовом про компенсацію моральної шкоди відповідне право переходить у стадію здійснення та набуває майнового характеру, адже спадкодавець у позові наводить грошовий еквівалент компенсації завданих йому фізичного болю, душевних страждань, приниження честі та гідності. Зобов’язання з відшкодування моральної шкоди виникає на підставі порушення особистих немайнових прав фізичної особи, проте з точки зору змісту таке зобов’язання є майновим, оскільки потерпіла особа вимагає компенсації у грошовому еквіваленті зазнаних фізичного болю, душевних страждань, приниження честі та гідності. За таких обставин спадкоємці набувають право кредитора у грошовому зобов’язанні.

The article is focused on identifying specific features of the succession of the right to redress for the non-pecuniary damage, taking into account the provisions of the legal doctrine, the current civil legislation of Ukraine and laws of certain foreign countries, as well as the materials of court practice. It has been proved that the right to redress for the non-pecuniary damage under the national law is not an element of the inheritance due to its personal nature and inseparable relationship with the ancestor. According to the current normative regulation, the object of hereditary succession in case of an injured person’s death is a certain amount of money awarded by the court in favor of this person during his / her lifetime as redress for the non-pecuniary damage. This approach is also observed in court practice, which refrans from pecuniary and procedural legal succession in the event of the plaintiff’s death hearing the case of redress for the non-pecuniary damage before adopting the court decision. It has been substantiated that the Civil Code of Ukraine considering the concept of universal legal succession is subject to improvement in terms of including the right to redress for the non-pecuniary damage into inheritance in case the ancestor appeals to the court with a corresponding claim. The corresponding right, as a result of the affected person’s appeal to the court with a claim to redress for the non-pecuniary damage, enters the stage of implementation and acquires a property character, because the ancestor’s claim states the monetary equivalent for compensating the caused misery, emotional toll, humiliation of honour and dignity. The obligation to redress for the non-pecuniary damage arises on the basis of the violation of personal non-property rights of an individual. However, such an obligation from the point of view of content is property one, since the affected person demands compensation in the monetary equivalent for the caused misery, emotional toll, humiliation of honour and dignity. Lawful heirs acquire the creditor’s right in the monetary obligation under such circumstances.

Статья посвящена выявлению особенностей наследования права на возмещение морального вреда с учетом положений правовой доктрины, действующего гражданского законодательства и законодательства отдельных зарубежных стран, а также материалов судебной практики.