Концепт оборонної свідомості у структурі кримінології війни

Abstract

Стаття присвячена дослідженню концепту оборонної свідомості в структурі кримінології війни як окремої новітньої галузі національної кримінологічної доктрини, що наразі формується. Доведено, що оборонна свідомість – сегмент національної ідентичності, фактор групової консолідації в установці на боротьбу з агресором. Відстоюється думка, що функціонал оборонної свідомості безпосередньо впливає на визначення домінуючої мотивації у справі відсічі збройній агресії, зниження колективної віктимності Українського народу під час детермінації злочинів агресії. Водночас оборонна свідомість в її фальсифіковано-інверсивних комбінаціях здатна детермінувати опозиційну ворожість, легітимізувати ненависть і злочини агресії, воєнні злочини. Розкрито доцільність дослідження оборонної свідомості як у предметному блоці детермінації злочинів агресії і воєнних злочинів, так і у блоці протидії їхньому відтворенню.The article is devoted to the study of the concept of defense consciousness in the structure of war criminology as a separate new branch of the national criminological doctrine which is currently being formed. It has been proved that defense consciousness is a segment of national identity, a factor of group consolidation in the attitude to fight the aggressor. The author argues that the functionality of defense consciousness directly affects the determination of the dominant motivations in countering armed aggression, reducing the collective victimization of the Ukrainian people in determining the crimes of aggression. Moreover, defensive consciousness in its falsified-inverse combinations is capable of determining oppositional hostility, legitimizing hatred and crimes of aggression as well as war crimes. It has been stated that it is expedient to study defense consciousness both in the subject block of determining crimes of aggression and war crimes and in the block of counteracting their reproduction. At the same time, the national criminology studies of the nature and etiology of modern Russian fascism (first of all, the works of Yu.V. Orlov, O.M. Lytvynov, V.O. Tuliakov) convincingly prove that inverse combinations of defensive consciousness work equally well to determine crimes of aggression and defensive crimes, producing hatred mediated by resentment complexes. The key element here is propaganda and falsification, the effects of which lead to the substitution of factors of aggression and hatred, consolidate opposition hostility, competing victimhood, and legitimise violence. Obviously, the proposals expressed in this paper are only a primary epistemological orientation; each of these aspects of the functioning of defensive consciousness requires further, deeper criminological research both within the specified subject blocks and at their borderline, at the level of interdisciplinary connections, which is a promising area for further scientific research.Статья посвящена исследованию концепта оборонного сознания в структуре криминологии войны как отдельной новейшей области национальной криминологической доктрины, которая сейчас формируется. Доказано, что оборонное сознание – сегмент национальной идентичности, фактор групповой консолидации в установке на борьбу с агрессором. Отстаивается мнение, что функционал оборонного сознания оказывает непосредственное влияние на определение доминирующей мотивации в деле отпора вооруженной агрессии, снижение коллективной виктимности Украинского народа во время детерминации преступлений агрессии. В то же время оборонное сознание в его фальсифицировано-инверсивных комбинациях способно детерминировать оппозиционную враждебность, легитимизировать ненависть и преступления агрессии, военные преступления. Раскрыта целесообразность исследования оборонного сознания как в предметном блоке детерминации преступлений агрессии и военных преступлений, так и в блоке противодействия их воспроизводству.